El Кравчук освідчився учасниці Євробачення!

Приємним сюрпризом стала поява в ефірній студії переможниці національного відбору Азербайджану на «Євробачення-2010» співачки Сафури, яка в буквальному значенні слова звабила своєю зовнішністю та голосом і найвеселішого ведучого України Анатолія Анатоліча, і гостя програми Андрія Кравчука. Але, усе по черзі...

Десь між 1976 і 1978 роками в середині березня у Вільнюсі в сім’ї військовослужбовців народився хлопчик Андрійко. У 1989-му сім’я переїжджає до Києва - і почалося… Молода зірка вступає одразу в кілька вузів – і в Глієра, і в Драгоманова. У 1994-му з'являється співак -El Кравчук. Приставка «El», за різним даними, означала «електорат», «елементарно», «елеватор», але, швидше за все, це слово означає «електронний». У 1994 р. El Кравчук випустив свій перший альбом. У 1997-му стає артистом року, їде в перший тур Україною. На сьогодні – співак-актор-людина.

Співак Андрій Кравчук:

- Усе точно, крім 1994-го. Перший мій виступ відбувся в травні 1995-го на фестивалі «Червона бомба». А в 1994-му я навчався в училище ім. Глієра, і педагог не дозволяла мені публічно співати, вона вважала, що я ще не готовий.

Андрію, поговорімо про 90-ті. Я нещодавно переглядав твій кліп «Доля» Це, певно, перший кліп в Україні, розкажи про нього.

- Це був 1996 рік, мені там 19 років. Для мене це відео важливе тим, що в ньому є якийсь символізм. Зараз я працюю з людиною, яка тоді зняла свій перший кліп, а для мене це був мій перший кліп – це режисер Семен Горов. Ми працюємо досі. Зараз ми зняли чорно-білий кліп «Города». Як кажуть юні дівчата, кліп про собачку (посміхається).

- Андрію, в тебе у 1990-х були гастрольні тури по 35 містах на підтримку альбому. Скажи, 20 років, молодий пацан, гастрольний тур, фанатки падали штабелями, адже так?

- Усе, як ти розказуєш. Усе було, як у книжках. Ти знаєш, все виявилося ще яскравіше в 2000-х, коли я підріс, тоді став цікавішим контингент.

- Ти багато чому навчився?

- Ну, можливо, річ у тім, що у 20 років гастролі були взагалі доволі жорсткі. Наприкінці 1990-х у половині готелів не було світла, гарячої води, просто елементарних речей. Але я тобі скажу чесно: раніше публіка і, зокрема, дівчата, які ходили на концерти, були більш, як би це сказати… незайманими, чи що, більш чистими. Оскільки те, що вони роблять зараз після концертів, значно нахабніше. Просто одразу в чоло: «Я тебе хочу, ходімо». Для мене більш важливе інтерактивне спілкування з публікою, зараз, наприклад, є інтернет, а раніше це було листування. Було дуже цікаво – одержувати їх кілограмами. Я досі зберігаю їх як пам'ять про той час.

- Скажи, ти в 1990-х заробляв багато грошей?

- Думаю, менше, ніж зараз.

- А на що ти їх тоді витрачав?

- Спершу я не знав, на що їх витрачати. Пам'ятаю, коли працював моделлю, були навіть купони. І ще пам'ятаю, що перші свої гонорари я одержував одразу в доларах, це були смішні цифри - $50, $30.

- Поговорімо про акторство.

- Для мене роль Гамлета та пропозиції Андрія Жолдака фактично в розпал моєї кар'єри для багатьох прагматиків із шоу-бізнесу означали фактично крах. Чому? Поясню. Я виїхав із країни на 4 роки, не давав інтерв'ю, ніде не знімався. Але це було того варте. Я зіграв понад 100 вистав, об'їхав багато країн світу. Це був дуже цікавий досвід.

Тепер поговорімо про «Євробачення». Щойно до нас приєдналася учасниця «Євробачення-2010» від Азербайджану Сафура, їй лише 17 років.

- Сафура, Азербайджан останні кілька років дуже яскраво виступає, запрошує заїжджих зірок виступати за свою країну. Скажи, як у вашій країні відбувався відбір?

- Концерт транслювався в Грузії, Туреччині. Це був великий концерт. Голосувало азербайджанське журі та глядачі. Цікаво, що я виконувала пісню, яку наша команда готувала в Україні.

- Сафуро, скажи, я знаю, що ти є фавориткою «Євробачення-2010», як вважаєш, які в тебе шанси?

- Я не можу сказати від імені глядача, можу сказати від себе, що я дуже в себе вірю, інакше не брала би участі. Я дуже люблю пісню, яку співаю, вживаюся в неї повністю. Я кайфую від неї. Вона про розбите кохання.

- Ти стежила за українським відбором?

- Український другий фінал я не дивилася, я дивилася фінал Василя Лазаровича, коли Україна вибирала пісню. Я виступала на цьому фіналі. Мені Василь дуже сподобався. Ми познайомилися – гарний, талановитий хлопець.

- А Альоша?

- Чесно кажучи, я ще не встигла поспостерігати за ним, ой, перепрошую, за нею.

- Андрій, скажи, яке твоє ставлення до відбору? Ти ж теж брав участь в українському відборі?

- Ти знаєш, я щиро уболівав за хорошу пісню, і зараз, користуючись нагодою, хочу подякувати чудовому композиторові Андрію Данилку, який написав пісню для мого репертуару. Ми її і так хотіли записати та планували зйомки кліпу. Андрій пише дуже яскраві пісні, у мене уже є їх кілька. На відбірний тур нам довелося дуже швидко переорієнтуватися. Семен Горов написав текст, Пітер Дікінсон написав англійську версію, і все це було зроблено лише за кілька днів. Ми зібралися, вирішили, що це потрібно, але сам український відбір супроводжувався страшенною метушнею. Уболіватиму я за хорошу пісню, за Сафуру, це і так уже зрозуміло. Її пісня мені дуже сподобалася. І самій Сафурі я готовий освідчитися.