Головой о стену

Мабуть, ще не всі знають, що кінотеатр "Зоряний", де під час виборів розташовувався штаб кандидата в президенти Віктора Януковича, вже повернувся до свого безпосереднього призначення - демонстрації фільмів. Маю надію, що саме цим пояснюється практично порожня зала на сеансі стрічки з маніакально-депресивною назвою "Головою об стіну"та молоденькою порнозірочкою у головній ролі. Правда, можна також списати все на те, що "піпл"не дуже "хаває"фестивальне кіно. ("Головою об стіну"є переможцем останнього Берлінале та декількох дрібніших європейських та німецьких кінофестивалів, про що детально повідомляє афіша та офіційний синопсис). Але останні кілька років на тижнях європейського, британського та французького кіно в кінотеатрі "Україна"був повний аншлаг. Квитки можна було купити хіба що на стрічки без перекладу. Отже, бажаючих подивитись щось відмінне від голівудського та зробленого під такий "мейнстріму"в нашій столиці вистачає. А, може, "піпл"просто не "ведеться"на турецьке кіно, навіть якщо поруч з Туреччиною як країна-виробник стоїть Німеччина. А дарма. Турки не лише обійшли нас на повороті, прямуючи до Євросоюзу (чого в Україні ніяк не можуть їм подарувати), вони і в кінематографі залишили нас далеко позаду. Стрічка 30-річного Фатіха Акіна є цілком європейською, з усією атрибутикою незалежного та соціального кіно, включаючи алкоголь, наркотики та достатньо велику кількість відвертих сцен. І зовсім не завжди за участю 24-річної Сібель Кекілі, яка має в анамнезі більше десятка відеофільмів для дорослих. Це, звичайно, багато кого може засмутити, бо Сібель (так звуть і її героїню) вабить своєю екзотично-витонченою красою. Вражає вона і драматичними здібностями, адже не лише за гарні очі отримала оберемок номінацій та європейських кінонагород як краща актриса та відкриття року. Справді, якби не фільмографія, чесно розміщена на imdb.com, у мене ніколи б не виникло враження, що ця дівчина втаємничена у тонкощі порноіндустрії. Оголюється вона не більше ніж будь-яка, навіть радянська, молода актриса, що воліє звернути на себе увагу на початку кар'єри. А грає -майстерно, а подекуди навіть відчайдушно. Здатен зачепити глядача і виконавець головної чоловічої ролі (також володар нагород і номінацій) Біроль Унел. Його герой Чахіт виглядає на такого собі турецько-німецького Міка Джаггера - виразне, але геть пошарпане обличчя, довгеньке сплутане волосся, пиво, кокаїн та панківські замашки. Це він в'їхав на швидкості у бетонну стіну, бо навіть через кілька років після смерті коханої дружини не вважав себе живим. Але замість померти потрапив до психлікарні. Сценарій, написаний самим Фатіхом Акіном, відрізняється від напрацьованих колізій етнічного кіно про життя національних громад у чужорідному середовищі. Героїня з мусульманської сім'ї не намагається переломити традиції і примирити батьків з обранцем з іншого етносу або із зайняттям нетиповим для жінки своєї національності як, наприклад, у "Моєму великому грецькому весіллі"Джоеля Цвіка або у "Грай, як Бекхем"Гуріндера Чадхі. Такі фільми зазвичай вінчає оптимістичне єднання двох світів. Але у "Головою об стіну"героїня не переймається високими матеріями кроскультурних зв'язків і відносин, її цікавлять зв'язки і відносини зовсім іншого характеру. "Я хочу трахатись із хлопцями. Причому постійно з різними," - каже Сібель. Через це 18-річна дівчина з консервативної турецької родини регулярно симулює суїцид, перерізаючи собі вени. Адже, потрапивши після таких спроб до психлікарні, можна хоч трохи вирватися з тенет гендерних обмежень. Там же Сібель і підшукує собі фіктивного чоловіка - турка і маргінала. Перше - для того, щоб задовольнити батьків, друге - щоб не мати перешкод для розгульного життя, що вона збирається вести після одруження. Історія Чахіта та Сібель не нагадує жоден з відомих варіантів "ромео і джульєтти", бо батьки за результатами мінімальної співбесіди погоджуються віддати дочку вдвічі старшому незнайомцю. Адже зовнішня пристойність дотримана. А те що, молоді танцюють на весіллі під кокаїновим кайфом і першу шлюбну ніч Сібель проводить із першим ліпшим, вже нікого не хвилює. У героїв Акіна також не стоїть проблема тяжкого мігрантського виживання. Якщо в "Брудних принадах"Стівена Фрірза лондонські турки та індуси працюють по 24 години, зазнають принижень та врешті змушені продавати свої нирки, аби отримати омріяний паспорт, то життя гамбурзьких турків цілком пристойне. Збирач пляшок Чахіт має окреме помешкання, стареньку машину, а також кошти на цілодобове пиво, кокаїн, бари і навіть дискоклуби. А Сібель, не маючи ніякої освіти, без проблем влаштовується перукаркою в салон до подружки Чахіта. Здавалося б героям нічого не заважає жити собі на втіху: Сібель любитися з хлопцями, щоразу новими, як вона і хотіла, Чахіту пити пиво і періодично любитися зі своєю перукаркою. Але у повітрі тремтить передчуття драми та навіть трагедії. І ось Чахіт закохався в свою фіктивну дружину. Ну цілком логічно, вона ж гарненька та ще й готує чудово. Але ж він - псих, схильний до суїциду - стискається глядачеве серце - а вона веде себе, як повія. Але, виявляється, і Сібель не байдужий Чахіт. Чого ж вам любі ще треба? Ви навіть вже одружені. Можна робити щасливий кінець. Але до кінця ще далеко, і щасливий він буде навряд. Ще одна особливість стрічки - вона триває після того, як за законами драматичного жанру можна ставити крапку. Таку крапку можна було поставити кілька разів, але режисер тягне цю історію і вона вже нагадує товстий роман. Герої встигають відсидіти у в'язниці і народити дітей. Виникає надія, що тягне він не дарма, і якщо вже не закруглилося як трагедія, то, може, дотягне до банального, але завжди приємного "хепі-енду". Але у автора своє бачення цього питання, і він примудряється кінцівку зробити ледве не відкритою. На шляху до цієї кінцівки є кілька доволі жорстких моментів, що навіть викликають непевну асоціацію з "Незворотнім"Гаспара Ное. Втім, аби не відстрашити занадто чутливих, скажу, що всі головні герої залишились живими. Відомо, що однією зі складових успіху стрічки є гарний саундтрек. "Головою об стіну"в цьому плані не є виключенням. Тут і ностальгійні "Sisters of Mercy"та "Depeche Mode", і проймаючі автентичні турецькі пісні. Під таку пісню не соромно і сльозу пустити. Сам Фатіх Акін, каже, що хотів показати любов двох людей із різних прошарків суспільства. Він сподівається, що картина примусить замислитись турецькі родини, які, на його думку, живуть в Німеччині подекуди консервативніше ніж у самій Туреччині. Але, як уже згадувалося, у фільмі не кидається у вічі конфлікт прошарків, або консерваторів та модерністів, або мігрантів та тубільців. Все цілком виглядає, як історія про руйнівне кохання, що здатне спалити своїх носіїв при близькому і тривалому контакті. І не дивно, що німці на всіх своїх фестивалях віддали перевагу саме цьому фільмові. Адже, відомо, що у ситій та забезпеченій Німеччині таки пристрасті давно вже в дефіциті. А експресивні та велелюбні турки ще можуть їх потішити.

Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!

Головой о стену

Читай также

Комментарии

Новости партнёров

Теги

Must read

информация

Еще на tochka.net