Світлана Хміль: "Мова — це вже реалізована поезія"

Двуязычие этого интервью не случайно – поскольку Светлана Хмель уже более 20 лет живет и работает в Москве, вопросы составлялись по-русски. Однако общение с творческой личностью, как всегда, не подчиняется законам логики... И это прекрасно!

— Шестидесятники — поколение, оставившее заметный след в украинской культуре. Какие условия нужны для столь массового выброса талантов на орбиту?

— А щоб не душили (пробачте, тут не вийде російською мовою), щоб не душили, тiльки це. В моїй голові шестидесятники не вiдокремленi нi вiд попереднiх, нi вiд нас теперiшнiх.  Правда й те, що можна на якийсь час зробити процес наче невидимим. Але  перестаньте топтати гарну багату землю — така краса проросте! Не можна витоптати цiлу культуру од пращурiв аж у майбутнє, хоча малу дiлянку, в кiлька рокiв, — можна. Тож, як писав Омар Хаям, “ступай обережно по нiжнiй траві”.

— Эйфория — плодородная почва для романтиков или способ отвлечения от насущных проблем?

— Це проблема швидше медична, я гадаю, що культура народу —  константа, повiтря, яким ми дихаємо, я не зустрiчала серед справжнiх  (поетiв, письменникiв, художникiв, а мене багато кому показували, як “екземпляр-вундеркiнд”), так от, серед справжнiх не було нiкого з такими медичними проблемами, це фантазiї нащадків.

— Кто из поколения шестидесятников станет классиком украинской литературы?

— Не менi судити.

— Ваши любимые поэты.

— Iван Драч, Олександр Олесь, Богдан-Iгор Антонич i —  у кожного щось є, коли голос щирий, “ступай обережно по свiжiй травi”.

— Язык и поэт. Что нужно, что важнее для самореализации?

— Мова —  це вже реалiзована поезiя, тож як у музицi: освiта i чуття гармонiї.

— Какие качества нужны таланту, чтобы пробиться?

— Не можу сказати напевно, я не “пробивалась”, знову ж молодь тодi (в шестидесятi) не топтали, а плекали. А коли моїх друзiв перестали друкувати, я сприйняла запрошення до журналiв як образу, i перестала друкуватися сама. Як на мене, поезія — не театр, для самореалiзацiї сцена не надто потрiбна. Може, помиляюсь, комусь не сподобається.

— Литература — есть ли у нее будущее (выиграет ли конкуренцию с ТВ)? Какие жанры могут устареть?

— Ви зараз на екранi мене розглядаєте, чи читаєте, зосередившись на словах (буду вдячна, коли й думку, корисну для себе знайдете)? Отож. Менi здається, Інтернет повернув молодь до слова. А воно безконечне, так само й жанри: недавно перечитувала iнтермедiї XVII столiття — наче сьогоднi писане, хоч би й на екран. 

— Ваш опыт художественного перевода (Уолт Уитмен “Листья травы”, Омар Хайям — рубаи) позволяет судить об особенностях западного и восточного мировоззрения. Какое из них лучше передается средствами украинского языка?

- Однаково. У кожному разi  iнша мова окремий космос, але люди скрiзь i завжди тiльки люди, переклад мiстифiкацiя, але так само i правда про те, що iншi люди все ж такi як i ми. 

— Ваши рекомендации тем, кто хочет начать карьеру переводчика.

— Любiть, найперше, рiдну мову, далi — автора, його мову i культуру. I — обережно ходiть по зеленiй травi.

— Взгляд издалека — как культурная жизнь Украины представлена в российских масс-медиа?

— А “русская в украинских”? Отож.

— Краткая биографическая справка (учеба, творчество — работу не надо).

— Десять рокiв училася в школi, десять — пiсля школи (фiлфак Київського унiверситету, Восточный факультет СПбУ, тобто тодi Ленiнградського унiверситету). Зiпсував кар’єру Сковорода. Тож бiльше нiчого цiкавого не маю. А там побачимо.

 Творчество как таковое — стихи, переводы

Поезії

Омар Хайям “Рубаї” (переклад Світлани Хміль)

Уолт Уiтмен “Листя трави” (переклад Світлани Хміль)

Спасибо за интервью.

Подготовила Наталия Дубяга

Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!