Даєш кожній країні по юному автору-вундеркінду, вродливому та свіжому підлітку! Країна чекала на такого героя — і ось, врешті, маємо. Що б не казали критики, Любко Дереш — неоднозначна й важлива постать у сучасній українській літературі. Він одним із перших почав писати романи для широкого загалу, у той час як явище масової літератури ще лишалось чужим на українських теренах як таке. Юний служитель слову намагається писати щось на кшталт “просто, але не занадто”, і в той же час дає силу силенну знаків-символів, розгадати які може лише посвячений. Але все по порядку.
До Мідних Бук, що неподалік від Львова, приїжджає молодий викладач біології Юрко Банзай. З перших сторінок він переживає перевтілення із незалежної особистості на частину мікрокосму, ім’я якому — школа. Окреме угруповання із власними законами та дійовими особами стає новим середовищем існування. Діма “психо-холог”, директор Андрій Ярославович, вчителька світової культури Держислава Черевуха — список можна довго продовжувати, на щастя, колоритними викладацькими особистостями природа “Шкуру Оленя” (міднобуківський коледж) щедро нагородила. Четверо друзів у складі власне Банзая, Семпльованого, Малаялама і Дарці Борхес шукають правди в науці, аж поки не виявляється, що на Юрка Банзая у коледжі чекають уже давно. І не лише “жертви абортів, яких чомусь звикли так ласкаво називати учнями”. Один із друзів — і є той самий “замикаючий” — той, хто має врятувати світ від напасті на ймення Йоґ-Сотот.
“Культ” — не лише антагоністична оповідь про добро і зло з присмаком сучасності. У романі недоліки з точки зору класичної літературної традиції здатні непомітно перетворитися на переваги, і навпаки. Дереш намагається максимально наситити роман, поєднуючи красиву історію кохання юного вчителя до однієї зі своїх підопічних із транс-персональними мандрівками магічно-фантазійними світами й інтерпретацією сновидінь.
“Вся та метушня — вона нічого не означає. Єдине, що має значення, що повинно мати значення, — це любов. Вона врятує світ, в кінцевому результаті. Бо якщо це не так, то й Кафка — звичайнісінький сухотник, і Гендрикс — простий собі ніґґер з гітарою, і джєз тоді не джєз, а так собі — трелькання на піаніні… Вона просто мусить врятувати всіх нас. Не краса. Не секс. Не пристрасть. Не гроші. Не надія і точно не політика. Світ врятує любов”. Живими після двобою зі страхітливим Йоґ-Сототом лишаються ті двоє, чиїм культом стало служіння коханню. Чи живими? Певно, що так, проте мешкатимуть вони тепер у трохи іншому, альтернативному вимірі. У світі, любовно створеному і омріяному Дерешем, із власними законами та новою ієрархією життєвих цінностей.
Любко Дереш — один з наймолодших авторів модерної української літератури. Хтось критикує його як ще “зеленого” юнака-непрофесіонала, котрий вдало залучився підтримкою грандів рідного писемного слова. Інші співчутливо хлопають по плечу — мовляв, хлопчик ще підросте, розуму набереться, отоді і поговоримо. Тим не менш, досі лишається актуальним читати Дерешові твори, виокремлюючи їх з-поміж іншого пост-модернового літературного мотлоху завдяки неординарності й підлітковій наївності. Раджу почитати, перш ніж складати власне враження.
Синицька Олена
Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!
Комментарии