Юрій Покальчук. Бесіди з надзвичайним письменником, першокласним перекладачем і цікавезним чоловіком.

Наша бесіда із Юрієм Покальчуком була дуже змістовна і досить довга. Тому ми прийшли до висновку, що треба її розділити на декілька глав. 1. Львівський книжковий форум Пане Юрію, розкажіть про

11 октября 2005, 18:26
Наша бесіда із Юрієм Покальчуком була дуже змістовна і досить довга. Тому ми прийшли до висновку, що треба її розділити на декілька глав.
1. Львівський книжковий форум
Пане Юрію, розкажіть про Ваші враження від цьогорічного Львівського форуму. Можливо, Вас щось вразило. Що запам’яталося? Порівняно з попередніми, цей Форум був успішнішим? Можете назвати відкриття цьогорічного Форуму — чи були такі взагалі?
— На загал, Форум був дуже успішний. Людей було, здається, на ньому ще більше, ніж на попередньому. Але мене найбільше вразило сум’яття, яке панувало на цьому Форумі. Попередній був яскравіший, тому що було більше цікавих гостей.
Цього року не було ніяких відкриттів літературних. Як на мене, Марініна не є відкриттям літературним. Петрушевська? Вона доволі поважна авторка. Це так, але...
Я думаю, що нам, враховуючи нашу літературну ситуацію, не треба робити із московських письменників середнього класу літературних зірок. Зрозуміло, що російськомовна львівська публіка пішла і на Марініну, і на Петрушевську. Минулого року був Коельо — як завгодно можна до нього ставитися як до письменника, але він — дуже цікава постать; приїжджав БГ — він легенда, знаковий музикант.
Цей Форум був, безперечно, масовим, більший за об’ємом, ніж попередній. Але в мене особисто є претензії до презентацій. Замість того, щоб провести не так багато, але якісніших акцій, провели мало не тисячу за півгодини.
Із книг, які було варто презентувати, це, безумовно, був переклад Перепаді “Гаргантюа і Пантагрюель”. Це дійсно важлива знакова подія. Звісно, ця книга може комусь подобатися, комусь не подобатися — знаю, були ті, хто активно критикував її. Але я ставлюся дуже серйозно до Перепаді-перекладача. У певному сенсі, він був моїм вчителем у перекладі. “Кальварія” (видавництво, що надрукувало цю книгу. — Прим. ред.) зробила серйозну, важливу акцію.
Літературні відкриття були?
— Для мене це були (але не відкриття — книжки давно були видані і презентовані) “Ам Тм” Іздрика, “Лексикон” Тараса Прохаська, “Архе” Дереша. Як би їх обох не хвалили або лаяли.
Мушу ще назвати дуже цікаву нову книжку Сергія Жадана “Anarhy in Ukr”. Жадан почав як дуже цікавий непересічний поет і зараз стверджує себе в оригінальній потужній прозі. Щоправда, оці латинські слова в назві мене трішки дратують, тим більше, що і в попередніх книжках усе в назвах асоціюється із західними стереотипами. Але сама тканина книжки дуже цікава. Це таки явище.
Повертаючись до Форуму–2004, то там було набагато більше нових імен: Таня Малярчук, Софійка Андрухович. Це ті автори, яких варто читати. Коли мені порадили “Ендшпіль Адольфо”, то я не був розчарованим.
Якщо ми заговорили про сучасних українських авторів, то кого б ще Ви відмітили як достойних авторів?
— Ще хочеться окремо сказати про дуже  вартісного автора — Тараса Прохаська. Особливо його “Лексикон таємних знань”. Перше оповідання, яке він надрукував колись у “Сучасності”, воно ж перше у “Лексиконі” — “Довкола озера” довело, що це письменник із майбутнім.
Дуже приємно мені відзначати, що ці люди входять у коло моїх друзів. Вони пишуть серйозно, або ж намагаються займатися серйозним письменством. У нас із ними схожий тип бачення літератури.
Якщо ж брати у ширшому розумінні, то скажу так. Я представляю і представляв у кількох презентаціях видавництво “Фоліо”, і мушу сказати, що вони  теж трохи “прогнали” зі своїми презентаціями. Презентовані книжки і їхні автори повинні мати щось спільне, аби виступати разом, а не тільки видаватися в одному видавництві.
Ваше ставлення до колег-письменників?
— Я вважаю, що письменник не повинен лаяти своїх колег. Я знаю, що хтось мене може облаяти, але я вважаю, що критик має писати про літературу, але не письменник. Те, що мені подобається — можу сказати. Якщо мені щось чи хтось не подобається — це моя приватна думка. Крім того, що я читач, я ще й автор. І таким чином, критикуючи іншого, я ніби несамохіть себе ставлю  вище. Я вважаю, що письменник не має права на критику іншого письменника.
І повертаючись до Форуму, скажу: він весь був побудований за принципом: “Чим більше!” Це категорично неправильно. Все зім’ялося в купі. З Росії приїхали люди менш знані, менш цікаві. Вторинні. Зі свого боку я вітаю масовість і колосальну ідею винести Форум за межі Палацу мистецтв. Вона працювала не повною мірою, не так, як хотілося, і все ж таки — це популяризація. Книжки активно продавалися. Коли я після обіду проходив біля яток, моїх книжок, наприклад, і не лишалося — все розкуповувалося.

Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!


Комментарии

символов 999

Loading...

информация