Світлі вулиці давнього міста,
світла радість від “Оболонь”.
Я піду гайта, ти – вісьта,
від пляшки зимна долонь.
Навіть якщо я п’яниця,
лишати мене ще не час.
Богохранима столиця
Ночами вчиняє Jazz.
Горді ченці (чи чекісти?),
дзвіниці, язичницькі схили.
Ми не пішли у буддисти
і в Бога ми ніц не просили.
Напнувши свої наркокрила,
начхавши на думку мас,
Богоспасенна курила,
нюхала й слухала Jazz.
Чи ж другому Єрусалиму
забракне талану та волі
позбутися темного плину,
здобути ліпшої долі?
Гетьмани поперегризались,
зник робітничий клас,
вар’яти ж, які зостались,
існують у стилі Jazz.
Лісо-паркова павутина
не заступить асфальт і бетон,
столична державна людина
не засудить свій моветон.
Не варто за це місто вмерти,
Парк Слави не ждатиме нас.
Якщо бути дійсно відвертим,
тут мало хто слухає Jazz.
Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!
Комментарии