“Крихітка Цахес”: Занятия музыкой выгодны?

Каша – По всякому.

Джек – Три с минусом.

Джек – В принципе, можно подождать и всё образуется. Сейчас дают эфир и на радио, и на телевидении. Украинские профессиональные группы появляются мало-помалу. Что же до шоу-бизнеса, то, я думаю нужно делать интересную музыку, которую народу захочется слушать, которая потянет для того, чтобы количество такого народа стало большим. Спрос пойдет, когда пойдет предложение, когда повысится качество музыкального продукта.

Каша – Я вважаю, що в Україні великий музичний ринок, але більшість на ньому – немісцева музика, тому що вітчизняна – має мінімум промоушину, мінімум якості. Є реально цікава, але її мало. Навіщо слухати щось нецікаве, або вишукувати цікаве у маловідомому? Єдине, що можна зробити - це популяризувати існуюче і робити щось насправді нове.

Михон – Это традиция: все говорят, что украинская музыка – фиговая.

Каша – Ну так, аби зламати цей безумовний стереотип, потрібен професійний промоушин.

Михон – Для многих людей украинская музыка ассоциируется с Мыколой Дворским. А нужно “подсадить” слушателей на отечественный продукт.

Каша – Є п’ять гуртів, які знає вся Україна. “Океан Ельзи”, “ВВ”, “Брати Гадюкіни” і ще парочка. Але це час, який пройшов – сім-вісім років. Тому і потрібен або дуже масований промоушин, або треба просто чекати.

Михон – Это старое утверждение. И оно глупое совершенно.

Джек – Нет, это реальный подход. Речь идет о том, что здесь слушают то, что слушают в России. Москва просто делает для нас качественный отбор.

Михон – Есть классные и успешные украинские банды, которые в Москве не знают в принципе. “Тартаки” те ж и т.д.

Джек – Чаще, хотя вовсе не обязательно, группа, которая “прошла” через Москву, играет действительно хорошую музыку.

Коля – В России, где самые популярные группы – это “Корни” и “Звери”? Не знаю, насколько качественный у них отбор.

Каша – Це просто мавпуння. Якщо там прокотило, наші із задоволенням будуть плескати. Так вони всі плескають із Сердючки.

Джек – И не забывайте: если группа съездила в Москву, то это означает, что ее промо неплохо развит. И...

Каша – Ні, це просто значить, хтось заплатив за її концерт у клубі “16 тонн”.

Джек – Я имею в виду, что для украинского зрителя и слушателя обкатка в Москве важна. Он уже знает, что эту группу знают и в Москве, и для него это еще одна возможность получить информацию о ней. Хотя во многом работает еще и ощущение собственной провинциальности.

Каша – Поки у українців буде комплекс щодо себе, до тих пір вони будуть купувати те, що популярно там.

Джек – А наша музыка будет расходиться в качестве сувениров.

Каша – Звісно, що ні. Якими ми були музикантами, якщо б намагалися когось копіювати?

Коля – Нет, ну почему же. Есть. Рахманинов, Чайковский. Есть музыканты, у которых учишься. Хотя было бы глупо, если бы мы ориентировались на какие-то группы.

Джек – Нет, у всех, конечно, есть.

Каша – Так, можна орієнтуватися. Але за професіоналізмом із жодним західним виконавцем порівнювати українців неможливо – у них просто масштаби більші.

Михон – Если сравнивать, то просто чувствуешь, что есть некая планка, которой хотелось бы достичь. Если чувствуешь, что звучишь уже примерно как Cardigans (или любая другая профессиональная группа), то это уже многое значит. Если нет - … Но это касается в принципе звучания для любой нашей группы. Есть стремление к конкретному качественному уровню. Вот так.

 

Каша – Мені.

Каша – Зараз ведемо переговори із лейблом, тому що ми маємо вислухати їх поради, самі думаємо. Але напевно це буде щось більш рокове, ніж “На першому місці”. Адже це найбільш попсова пісня з усього альбому. Ми свідомо вибрали її, щоб закріпитися у загальноукраїнському радіоефірі. В принципі, це виправданий крок, адже радіостанції відмовилися на початку від “В мене є мен”. Ротації “На першому місці” були маркетинговим ходом – аби стимулювати продаж альбому. А наступним має бути іміджевий кліп на рокову пісню, в якому ми будемо “красівиє з гітарами” в темних тонах, адже все ж таки граємо не настільки поп-музику, як хотілося б лейблу.

Все – Звичайно.

Каша – Проблема формату дуже тісно пов’язана із проблемою промоушину. Якби проплатили ротацію на всіх радіостанціях і по ТБ, то я не думаю, що хтось замислювався би над стилем музики. Теоретично, ми граємо м’якіше, ніж “Би-2” або “Сплін”. У нас музика за стилістикою набагато м’якіша, ніж дуже багато виконавців, які є в ефірах. А посилання на “неформат”, як це роблять деякі радіостанції, просто означає: “Ми не хочемо зараз брати таке”. Це не означає, що наша музика не потрібна. Просто таким чином озвучується небажання співпрацювати із персональних причин. Ми ж знаємо, що граємо музику, яка подобається українцям. І можемо це довести на будь-якому майданчику – не важливо на Східній або Західній Україні. Ми українська група. Ми хороша група. Ми популярні, адже ми налаштовані працювати і працювати якісно. І те, що після виходу альбому п’ять радіостанцій сказали, що ми – неформат, то це означає тільки те, що продюсер не домовився за нас. Ми навіть не сприймаємо це як поразку. І будемо робити все, аби досягти нам належного. І займемо своє місце, тому що у нас хороша музика. Зараз багато говорять про формат, забуваючи головне. Головне – це пісня.

 

Каша – Я не дуже добре знайома з українською літературою, але мені здається, що всі монстри вже мертві. Мені подобається Андрухович, звичайно. Більше із сучасників нікого не можу назвати, адже мені не дуже подобається сучасна пост-модерністська література. Принаймні, з того, із чим мені довелося ознайомитися. Хоча у Жадана є цікаві речі, у Дереша – теж. Цих авторів я прочитала із задоволенням. Але я не можу поставити в один ряд Дереша і Хвильового, або Жадана і Шевчука.

Джек – В Украине единственный настоящий монстр – Подеревьянский. Про монструозность можно судить по тому, сколько людей знают его произведения. Подеревьянского знают все. Это самый цитируемый и самый популярный автор.

Михон – Ну, понятно, что он лучший поэт и писатель в Украине, который когда либо был в Украине. Шевченко отдыхает. Андрей – я имею в виду. Мой ответ: монстр в хорошем смысле – Андрухович, в плохом – Покальчук.

Михон – Ну, он же Пако, “гиро лам бей”... Мы его очень любим. Но он такой мощный монстрячий дядько. Еще мы были у него в гостях. Не знаю, помнит ли он нас сейчас, но общение было интересным. Даже мне предлагал играть в участвовать в своем музыкальном проекте “Вогні великого міста”.

 

Все – Нас.

Каша – Мене приємно здивувала “Друга ріка”.

Каша – Вона постійно рухається, вона постійно подобається. Те, що вони не зіпсувалися і не зникли – це дійсно класно. Ну, зараз набереться із десяток гуртів, які дійсно цікаві. “Фактичні”, “Перкалаба”. “Перкалаба” – дуже своєрідна хороша група...

Михон – “Перкалаба” – очень неудачный пример.

Каша – У мене інша думка.

Михон – Видишь, у каждого свое мнение.

Каша – Продовжуючи тему. “Гайдамаки”

Михон – Ой, нет!

Каша – Це теж моя думка. Український музичний ринок формується, і це дуже-дуже добре. Тому що раніше заняття музикою закінчувалося дуже швидко. Учасники десь до 30 років уже переходили на іншу діяльність, адже грати було нудно і безперспективно. А зараз починають вливати фінанси, політики зацікавлені у тому, щоб за них їздили в тури. Тому формується достатньо непоганий ешелон. Років через 20 ті групи, яки ми перелічили сьогодні, вони стануть класикою української альтернативи. Вони, мабуть, уже класики. Адже в музиці досягти цього легше, аніж в літературі.

 

Каша. – Можна не сильно продаватися, але сильно їздити.

Джек – Продажи не так много приносят, как хотелось бы.

Каша – Ну принаймні пару тисяч доларів уже заробили продажем дисків. Та потім гроші від продажу дисків підуть у ті ж самі кліпи. Але поки музика окупається, і ми можемо собі дозволити цим займатися. Це досить дивно звучить, але дійсно можемо. Є бізнес-план приблизний, що дозволяє це говорити. Поки ми рухаємося у вірному напрямку. Якщо ми вклали одну суму – вона нам окупилася, якщо вклали удесятеро більше, то буде ефект більший. Зараз на нашому прикладі ми демонструємо, що відбувається з українською цікавою музикою на середніх бюджетах. Якщо перевести на масштаби Росії, то, звичайно, ми були б набагато популярнішими. Просто через масштаби. Нас крутять по семи—восьми радіостанціях у Києві та близько сотні – по Україні. Я взагалі не можу пожалітися на те, що продукт не знайшов свого слухача. Все йде добре. Можливо, трохи повільніше, ніж хотілося, але це залежить не тільки від нас, але й від законів піару, шоу-бізнесу. А так ми настроєні доволі оптимістично.

Михон – В общем, всё будет нормально.

Михон – Пока нет. Я хотел недавно. Сейчас – уже нет.

Михон – Я работаю архитектором-дизайнером.

Джек – Экономист.

Коля – Программист.

Каша – Я – рекламіст.

Коля – Речь не идет о том, чтобы всё бросить. Речь идет о том, чтобы не работать с 9 до 6, например. Оптимальный вариант работать не на начальника, а работать на себя.

Михон – Да, это оптимальный вариант.

Коля – Совмещать работу с музыкой, даже с гастрольными турами и т.д., занимаясь работой немного другого рода.

Джек – Самый элементарный вариант – это открыть свое маленькое дело, чтобы оно тебя питало.

Михон – Дополнительное маленькое тело, чтобы оно тебя питало.

Джек – Я думаю, никто из нас никогда не бросит музыку.

 

Коля – Мне – да.

Джек - Преимущественно – да.

Каша – По-різному буває.

Каша – Я інколи працюю з іншими складами у студії. Можу сказати, що це залежить тільки від твого ставлення до того, що ти робиш. Якщо ти зацікавлений продуктом, то будеш іти на компроміси, якщо тобі стає нудно і той, із ким ти працюєш незацікавлений, то звичайно хочеться закінчити співпрацю. Просто треба розуміти, заради чого ти це робиш. Поки у групі ми задовольняємо один одного, ми можемо іти на компроміси. І треба не забувати таке: а) ми – не штучний проект, у нас було достатньо часу, щоб притертися, і б) минуло багато років. Ми працювали у достатньо важких умовах, на поганих інструментах із неякісним звуком. І зараз через дрібниці, маючи за плечима великий досвід співпраці, було б нерозумно розійтися. Зараз є багато молодих проектів, які досить швидко розбігаються через чвари, непорозуміння, амбіції. Нам це загрожує в меншій мірі, тому що ми давно існуємо.

 

 

Официальный сайт “Крихітки Цахес”