“Крихітка Цахес”: Успешная группа. Артефакты. Желания.

Коля – С самого начала. Мы всегда в себя верили. Другой вопрос – получалось не получалось.

Джек – Никто бы этим не занимался, если бы этого не было с самого начала.

Михон – Тот шквал звонков, который я получил после выхода первого клипа, заставил поверить в успешность. Один из моих очень дальних знакомых “В мене є мен” сделал рингтоном на мобилке.

Каша – Хтось знаковою подією вважає вихід кліпу, хтось – вихід альбому чи виступ. Для мене знаком успіху буде момент, коли ми будемо збирати такі самі стадіони, як і Земфіра. Поки я просто не звертаю уваги на всю цю мішуру. Результат – це добре, але він – наслідок певних процесів. Результат прийде обов’язково, а особливо, коли все робиш правильно. Я намагаюся робити правильно.

Каша – Я не звертаю уваги, дивляться на мене на вулиці, чи ні. Тому що на це мені начхати. А от чи беру якусь ноту правильно, вкладаю потрібні емоції на запису etc. – це дійсно важливо. Адже правильна нота, вірні емоції приведуть до результату обов’язково.

Каша – Програма “Мелорама”, чи хтось ще має давати оцінки?

Каша – На наш альбом є рецензії в журналі “Макс”, “Космополітан”, “Elle”. Але ж в Україні немає ні журналу Rolling Stones, до якого прислухаються в Росії, ні журналу People, ні інших видань. В Україні немає достатньо високої журналістики, яка дуже-дуже добре розбиралася би в музиці і могла її об’єктивно оцінити. У мене п’ять-шість непоганих критиків, які достатньо добре себе зарекомендували, пишучи рецензії на сотні груп. Деякі написали відгуки на альбом. Були критичні зауваження, були схвальні відгуки, але орієнтуватися на це, як на мірило нашого продукту, я б не хотіла. Єдине мірило – це кількість людей, які захочуть нас співати. Якщо у маршрутці дівчина, слухаючи радіо, наспівує нашу пісню, це для мене набагато більше важить, ніж рецензія у будь-якому журналі. Це – показник. Слова – нічого не варті, варті – вчинки.

Каша – Публіка – це єдина цінність, яка є у артиста. Можна робити щось геніальне, але це геніальне може бути нікому не потрібним. Мистецтво заради мистецтва – це не для нас. Ми не з тих груп, які виступають лишень на невеличких майданчиків і брешуть собі, що роблять це заради високої музики.

Джек – Музыка ради музыки может быть тогда, когда вы поете в душе. Когда же ты выступаешь на сцене – ты работаешь для слушателя. 

Михон – Всё равно. Если правильно выстраивается программа, то не имеет значения. При хорошем звуке комфортно выступать где угодно.

Каша – Є різні нюанси в подачі матеріалу. Різний контакт із маленькою і великою аудиторією. Маленька – більше вразлива на звукові нюанси, щільніша взаємодія. На великій публіці ти перевіряєш, за великим рахунком, масовість музики. Але в принципі, це дійсно не має значення. Це питання професіоналізму. Все вимагає певних зусиль. На даний момент нам ще бракує концертного досвіду.

 

Михон – Будет и второй, и третий. Всему свое время.

Каша – Ми ще цей не розкрутили. Поживемо – побачимо. Давати конкретні дати не можемо. Є кілька пісень, які могли б увійти до наступного альбому. Пісні хороші. Хотілося б, аби вони потрапили і до радіоефіру і на ТБ, тому що нам подобається, як вони звучать. Але поки що треба зважати на те, що ми – нова група, і треба закріпитися на ринку із альбомом “На першому місці”. Та пісні хороші, дійсно хороші.

Каша – Ну, звичайно. Зі старої програми взяли дві пісні: “Джерела” і “Він мене не кохає”. Тому що те, що ми грали до 2000-го року було інакшим. Були інші тексти, інші месиджі, інша музика. В принципі, вибірка була. Можна сказати, що багато пісень не вціліло, але те, що є в альбомі – це доробок років чотирьох.

Каша – У нас не було дуже великої вибірки. Якщо б у нас було, як у Metallica – вони написали 100 пісень, а потім залишили 20 – у нас було пісень 17-18, ми вибрали 13. Всі вони різні за настроєм. Я навіть не думаю, що треба виправдовуватися із цього приводу. Є альбом, він промовляє набагато більше, ніж усі інтерв’ю. Його просто брати і слухати. Тому що можна багато трендіти, але краще, ніж музика і успіх цієї музики, ніхто нічого не скаже. У нас є реальні цифри продажів. У нас є вже широка публіка. Є люди, які згодні носити футболки із написом “Крихітка Цахес” або “На першому місці”. Значить, ми все робимо правильно.

 

Каша – Внутрішньої гармонії, внутрішнього спокою.

Джек – Радости и разнообразия.

Михон – Большой любви. Большой-большой.

Каша – Не зовсім. Деякі речі просто треба самій собі повторювати.

Михон – Или ты спрашивала про какие-то вещи? Если вещи, то конечно бы хотелось Fender (гитара – прим. ред.). Или гитару Элвиса Пресли.

Джек – Которую он разбил?

Михон – Он не разбивал гитары.

Михон – Это один из моих любимых рок-н-рольных героев. Речь идет не о том, какой он певец или музыкант. Он просто артефакт. Элвис… Он просто улетел на другую планету, он не умер.

Коля – Что он не умер? :)))

Джек – Его ценность скорее историческая, нежели духовная.

Коля – Он, в принципе, как и Beatles, – раскрученный такой персонаж. Но его творчество имеет не больше ценности, чем у многих других. Элвис отражает ту эпоху. Если бы деньги вложили, диски выпускали кого-то другого, то был бы кто-то другой.

Михон – Элвис мог сыграть любого: от поющего альпиниста до танцующего аквалангиста.

Каша – Маджахеды и талибы.

Джек – Из музыкантов, я думаю, как был, так и остается – Боно.

Коля – Я думаю, после Элвиса Пресли таким же по значимости персонажем останется Робби Вильямс.

Каша – Мадонна.

Михон – А Фрэнк Синатра.

Коля – При чем он здесь? Синатра – это 1950-ые годы.

Михон – Я считаю, что среди современных очень ярких личностей нет вообще. Если Мадонну считают современной, хотя она из глубоких 1980-х, то это странно.

Коля – Люди думают о классиках, а из современных кого выделить? Если они все уже по 15 лет поют.

Михон – Прошло время – они возведены в ранг. И нас возведут. Хотелось бы.

 

Беседу вела Ярослава Чопей

Официальный сайт “Крихітки Цахес”