Штольня: на межі між Хічкоком і Рязановим

Від початку фільму всі зрозуміли: йтиметься про язичництво. Тема суперова, та й обіцянки творців “Штольні” щодо використання “суто українських реалій” дотримані.Перші кадри дещо бентежать, адже

Від початку фільму всі зрозуміли: йтиметься про язичництво. Тема суперова, та й обіцянки творців “Штольні” щодо використання “суто українських реалій” дотримані.

Перші кадри дещо бентежать, адже типово українськими героями постають студенти-географи, які грають на відкритому спортмайданчику в баскетбол. Та нехай. Добре, що хоч не регбі...

Типажі витримані в рамках жанру: крутий хлоп і його менш крутий приятель; сексапільна білявка і її подруга – не така сексапільна, бо шатенка. Ну і, звичайно, “ботанік” – інтелігент в окулярах, з якого знущається крутий хлоп. Уся ця компанія вирушає на практику, причому на крутій іномарці (така собі “вітчизняна реалія”).

Далі з’явився професор, який у дорогому туристичному прикиді скоріше нагадував викладача Гарварда. Почалися розкопки – посеред лісової галявини намалювався квадратик чистого пісочку, у якому заходилися ритися студенти. Глядачі захихотіли. Зрозуміли: фільм обіцяє бути веселим.

Загубивши професора, студенти з радістю покинули пісочницю і спустилися в штольню – знайти професора і, можливо, ідол Перуна, а з ним – “славу і червоні дипломи”. Натомість вони хапнули травки і загубили карту. Ця сцена сподобалася глядачам найбільше, адже була чи не єдиною справді наближеною до “реалій”. Особливо в купі з фразами “Не висаджуй тьолок” і “Професор вже давно з цим ідолом у ломбарді”.

Аж тут студенти усвідомили, що вляпалися у щось небезпечне, і почали вмирати один за одним, причому вочевидь за містичного втручання – один гине під обвалом, іншій щури перегризають горлянку. “Це все Перун”, – думають глядачі. Герої істеричать і виголошують сентенції на кшталт “Ми ніколи не виберемося!”, “Що робити?”, “Що тут відбувається?”. Глядачі, остаточно в’їхавши в тему, охоче їм підказують. “Куди йти далі?” – репетує білявка. “Мальчики направо, девочки налево”, – радять їй з першого ряду. “Я розбив окуляри!” – у розпачі ботанік. “Тепер ти – не Гарі Потер”, – констатує гальорка. Фільм подобається глядачам все більше.

Тут з’являється примара у дивному балахоні й мовчки несеться на студентів. А знервовані географи щойно надибали рушницю з патронами – такий собі нехитрий “збіг обставин”. Вони вбивають примару, яка виявляється їхнім професором. Чому він бігав підземеллям, ще й мовчки? Ні щоб гукнути: “Хелло, гайз, ітс мі!”. Перепрошую – “Гей, хлопці, це я!”.

Та глядачі вже зрозуміли, що сценарій не перегружений причинно-наслідковими зв’язками. Потішила сцена з хробаками, яких студенти знайшли у герметично закритій банці, що лишилася у штольні з часів великої вітчизняної. Та нехай, може, то Перун начаклував... Останній зі студентів гине, помочившись на дріт – від електричного струму. Та це ж, мабуть, непростий дріт – перунівський!

Лишилися двоє – ботанік та білявка. За законами жанру вони й мають вижити, ще й попередньо розважити глядачів сценою запального сексу. З останнім не склалося, та ніхто тим не переймався. Дійшло до розв’язки. Справжнім винуватцем виявився не Перун, а його жрець. На цю роль було обрано актора із зовнішністю вгодованого ксьондза, і глядачам такий хід сподобався. Та постало питання: як же чинилися усі згадані неподобства? Одна річ, коли це робить Перун, а от як це вдалося простому смертному... Менше з тим. Ботанік з білявкою вбили жреця-ксьондза і вибралися нагору. Тут у героїв миттєво зробилися просвітлені обличчя, зникли всі ознаки втоми і пережитих стресів. Вони – грайливі, наче молоді козенята – взялися за руки і рушили на електричку. Зал відреагував щирим реготом і гучними аплодисментами.

Резюме. Ідеальний фільм для тих, хто не морочить голову стереотипами і не вважає, що трилер має бути страшним, а інтрига – логічною. Стрічку можна вважати кроком уперед, до створення справжніх хічкоківських жахів. Очевидний прокол: діалоги, у яких сленг мішається з української літературною мовою. Лишилося незрозумілим, чому автори проекту зекономили на акторах і не пошкодували грошей на гучну рекламну кампанію. Та нехай. Сходіть на “Штольню”, вона того варта.

Тала Андрушак

Спасибо магазину вкусного кино Устрица за предоставленную возможность приобрести фильм!

Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.

Поделись в социальных сетях

Теги

Читай также


Новости партнёров


Комментарии

символов 999

Новости партнёров

Новости tochka.net

Новости партнёров

Loading...

Еще на tochka.net