Наталка Сняданко “Сезонний розпродаж блондинок”

Наталці Сняданко вдається поєднувати непоєднуване – це можна навіть назвати “ознакою бренду”. Якщо хтось колись згадає про “легку українську жіночу прозу для інтелектуалів”, то будьте впевнені –

23 мая 2006, 16:06

Наталці Сняданко вдається поєднувати непоєднуване – це можна навіть назвати “ознакою бренду”. Якщо хтось колись згадає про “легку українську жіночу прозу для інтелектуалів”, то будьте впевнені – йдеться саме про її твори. До того ж, зовсім не обов’язково завойовувати публіку товстенькими повістями на кшталт “Колекції пристрастей”, цього разу спрацює збірка коротких, але надзвичайно майстерних оповідань.

Оповідань шість. Єднає їх зелена обкладинка та зелений шрифт. Проте вони різні, як дні тижня – від понеділка до суботи. Неділя лишається читачеві, щоб осмислити прочитане.

“Дідова історія” – сентиментальний понеділок. Коротка оповідь про спробу перемогти час і фатум. В центрі оповіді – дідова історія, що кожного разу має сталий сюжет, але кардинально протилежні подробиці. Усі члени родини не надавали важливого значення таким химерним імпровізаціям – усі, крім онучки: “він хотів якось пояснити мені, що час має зовнішній і внутрішній бік. І те, як виглядають люди і місцевість, де вони живуть, – це лише зовнішній, другорядний і мало важливий бік часу. Основне – це зберегти і передати нащадкам його внутрішній бік, уміння правильно ставитися до речей, яких не торкається зовнішній часовий плин, вміння ігнорувати все, що заважає правильно до цього ставитися, і здобувати перемогу над часом”. Якщо дуже сильно вірити у щось, то згодом можна себе переконати в цьому – істина відома. Проте тут маємо яскравий приклад того, що часто важливішим є докопатись до першопричин. “Час неможливо перемогти, його можна тільки ігнорувати,” – висновок, гідний самого Мілорада Павича (Milorad Paviч).

“Варшавські медитації” – феміністичний вівторок. Думаю, мало кому з наших співвітчизниць пощастило здобути досвід відвідування Школи Феміністичної Медитації Трансцендентальної у Варшаві. Інакше читати друге оповідання буде не так цікаво, тому сміливо можете його пропустити. Хоча, звісно, тоді ви ніколи не дізнаєтесь, чим живуть феміністки у столиці сусідньої країни...

“Життя без батьків, або Супербонус для ідеальної пари” – комп’ютеризована середа. Зовсім не обов’язково бути обдарованим хакером, аби осягнути ідею гри “Життя без батьків”, що її двоє підлітків заповзято розробляють та тестують на собі протягом оповідання. Специфіку цього творчого тандему становить те, що школярі-розробники – хлопець та дівчина, котрі отримують наприкінці зовсім неочікуваний результат, що аж ніяк не стосується вирішення одвічної проблеми батьків та дітей.

“Кримські сонети” – розслаблений четвер. Дотепна оповідь про відпочинок у кримській здравниці, що до петрарківських сонетів не має жодного стосунку. Якщо колись вам довелось відпочивати на півдні країни, то меланхолійне серцестискання у зв’язку із знайомістю усієї гамми відчуттів, що їх неодмінно переживає кримський відпочивальник, вам гарантовано.

“Сезонний розпродаж блондинок” – сімейна п’ятниця. Зі складностями будівництва сім’ї стикаються, як виявляється, не лише люди, а й собаки. Проте йтиметься не зовсім про це. Крамниці жінок пропонують чоловікам обрати собі дружину згідно вподобанням та об’єму гаманця. І работоргівля тут ні до чого – просто таким чином людство вирішило полегшити собі життя: “зникла необхідність бавитися у виснажливі залицяння і напружені знайомства, сумніви, невпевненість у собі, зникли комплекси на сексуальному ґрунті і типові неврози. Вирішив одружитися або завести роман – подзвони і замов каталог, у якому настільки широкий вибір, що хтось обов’язково тобі сподобається”. От тільки питання, що ліпше – фірмова дружина з престижної дорогої крамниці чи все-таки супутниця з третьосортної крамниці при дорозі, де просто був сезонний розпродаж блондинок?

“Обов’язки професійного ангелолога” – екзистенційна субота. Чи часто ви у стані суцільного спокою прогулюєтеся цвинтарем? Мабуть, що ні – адже ж ви не ангелолог. А дарма – виявляється, там багато цікавого можна побачити, не кажучи вже про цінність екзистенційних міркувань, для яких годі знайти більш відповідне місце. “Тут поховано Працьовиту Надію” – це не готичний жарт, а цілком реальний напис, якщо вірити авторці. І не єдиний у своєму жанрові. Заплутаними шляхами інтерпретацій з долученням міркувань на грані фантазії можна із напису на зразок “Тут поховано залишки родини Павуків і родини Жеребців: Павуки Наталка та Іван, Жеребці Петро та Андрій” отримати цілком захопливий роман про Ромео та Джульєтту на український манер, варто лиш спробувати.

Неділя для кожного читача обов’язково стане особливою, тому й не підлягає загальній класифікації…

Олена Синицька

Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!


Комментарии

символов 999

Loading...

информация