Степан Процюк “Тотем”

Степан Процюк – незаперечний представник традиційної культури в рамках сучасності. Він із Франківська. Він у своїй прозі зізнається в любові до гір. Його романи не шокують, не збивають із ніг, про

4 июля 2006, 14:53

Степан Процюк – незаперечний представник традиційної культури в рамках сучасності. Він із Франківська. Він у своїй прозі зізнається в любові до гір. Його романи не шокують, не збивають із ніг, про них не говорять у громадському транспорті. Якщо існують письменники-маргінали, то Процюк, напевне, до них належить. Найголовніше, що все це не має жодного стосунку до рівня майстерності його романів.

“Тотем” Процюка понад усе полюбиться шанувальникам дядечка Фройда, адже це своєрідний практичний додаток до його праці “Тотем і табу”. Спокусливо же стати чиїмось Йожефом Менґеле, котрий копирсається в головах оточуючих, поступово, немов за допомогою пінцету, відокремлюючи праведне від грішного?

Перед читачем складаються майстерні, виважені історії хвороб кожного з персонажів. Тут і типові психічні зрушення юнака Віктора, який шукає відради у психотропних пігулках, і виплекане розбухле лібідо Вікторового батька, мазохістичні прояви Вікторової коханки, саможертовність матері Марії – жахлива картина поламаних життів. Все як у житті.

Хочете хворобливих оповідей про кохання? Любите, коли в книзі багато сексу? Проте пісенька зовсім не про це. “Майже усі мелодраматичні і зворушливі love story – лише інстинкти і гормони”, що за ними пильно стежать із кутків причаєні архаїчні тотеми. До того ж, кожна така життєва мікроісторія загадково й удатно виблискує на тлі загальнонаціонального контексту. Внаслідок такого гротескного поєднання профанного та сакрального й постає вона – оголена українськість із своїми ґанджами та принадами.

Не завжди можна збагнути причинно-наслідковий зв’язок чиїхось дій, що на перший погляд здаються плетивом абсурду. Ось тут і стане в нагоді контекст, що ми його звикли називати моральними нормами, правилами поведінки тощо. “Людина закайданена тотемами. Вони хапають homo sapiens і homo (не)sapiens наодинці і на многолюдді, нав’язуючи свої привабливі й авторитарні, жахливі і радісні сутності. Людська історія є лише безперервною зміною тотемів. І зрить полікультовий тотемічний мотлох на нікчемне копошіння людських пристрастей (із додатнім чи від’ємним резусом), і осяває його непроникний лик страшний сардонічний сміх…”

Олена Синицька

Подписывайся на наш Facebook и будь в курсе всех самых интересных и актуальных новостей!


Комментарии

символов 999

Loading...

информация