пресс-охота. E-motion взял эксклюзивное интервью у Ирэны, узнав все подробности ее медового месяца.
– Ирэна, как прошел медовый месяц? Увидели все, что планировали?
– Місяць пройшов без убивств, крадіжок та лузання сємічок. Нормально.
– Было много "меда" ?
– Ні, було більше м`яса!!!
– Где удалось побывать?
– Були в Цетральних Кордільєрах, на Карибах, і на океані Атлантичному, і в Санто-Домінго, і на водоспадах, і на каньйонах, і на Гаїті. Останнє – туристична дупа світу і там сумно. Дуже бідно люди живуть, корупція офігенних розмірів...
– Была ли "ложка дегтя" в бочке медового месяца?
- Ні, медовий місяць не наростив мені жиру на боки й бігудів на голову. Що могло статися з Карпою? Я свідомо одружилася, а не с переляку, як у 16 років з причин вагітності. Вагітність – це не мій випадок. Я спочатку собаку заведу...
– Что могло ускорить тебе дыхание, кроме мужа, конечно?
– Каньйонинг! Це альпінізм навпаки такий. Злізаєш на шнурку задом наперед у водоспади, каньйони і перепади на річці. Антон це пробував вперше і героїчно вистояв.
– Намочились немного?
– Так, особливо під час пасивного плавання в стрімкій річці та стрибків із п’ятиметрових скель. У мене взагалі з водою не дуже справи, а тут весь час її пити доводилося, з піском і глиною. Бе!
– Это было больше экстрим-путешествие?
– Не зовсім, романтики було значно більше: океан, місяць, пісок, біле вино в марині, свічки, джакузі з видом на океан, лобстери та інша морська сволота. Я люблю морську кухню, але не рибу.
– Кто-же все спланировал?
– Антон планував розкішну частину – найкращі готелі, ресторани, дизайнерські штучки, а я трешову і урбаністичну. Міста, тераси, кав`ярні, архітектура. Непорозумінь у цьому плані не було.
– Муж, естественно, подготовил тебе какой-то сюрприз... Поделишься?
– Ні, секрет. Але можу сказати, що таке, що давно хотілося спробувати...
– Когда собирались, много вещей с собой взяли?
– Ні, по мінімуму, та і то було забагато. Я набрала якихось дурних суконь і взуття, сексі-білизни та іншого хані-мунного трешу. Більшість із того не згодилася, але українську душу гріло. Набрали книжок, але їх якраз не вистачало. Ну і лаптопи – ми весь час працювали. Впадло було, але що ж поробиш.
– Привезла себе что-то напамять?
– На згадку привезли дерев`яну скульптуру Ісуса з дванадцятма апостолами, наївно-авангардна така штука. З Домінікани й Гаїті везти нічого. Ми напряглися, щоб знайти друзям не тиражовані наївні картини і скульптурки індіанців... Ром, сигари – це така попса. Правда, менш попсова, ніж те саме з Куби.
– А поработать было время?
– Ми весь час той-во... Я писала книжку, Антон сценарії. Плюс наш традиційний грошезаробітний стаф.
– Устала? Хотелось к родной земле?
– Так, я вже хотіла повернутися, три тижні – це забагато. За землею я не особливо скучаю. За Карпатами тільки, а в Києві стає все огидніше.
– В твоем медовом месяце не было места...чему?
– Кацапів не мало бути і музики їх гидкої. І не було. Бог милував. Три тижні без російської мови в вухах – це щастя без усіх цих "Мань, пасатрі, давай купім!" і "Ваня, здєсь піва дєшевлє!"
– По какому принципу вы планировали путешествие?
– Відпочити від передвесільного стресу і прес-психозу! Коли про твоє весілля починають друкувати в гламурних (!) колонках безплатної газети в метро, це вже занадто... Ну і пописати треба було, в мене восени нова книга вийде он.
– Значит, путешествие тебя вдохновило?
– Не знаю. Натхнення часто приходить під час праці, це навіть такий спосіб його викликати – починаєш писати чи малювати, а воно доганяє. Бо писалося мені ліньки, заздрю графоманам. Я без пістолета біля скроні скоро не зможу...
– Идеальное свадебное путешествие это...
– Ідеальна подорож – це купа пригод і небезпек із жирним хепі-ендом і крутим досвідом. Досвідом як сувеніром, який я тяжкою працею здобула і знаннями іспанської. Слава моєму тічеру Стасіку. Про працю – це жарт, але ж без праці нема в сраці, як кажуть гуцули.
– Все-таки, какой опыт ты привезла с собой?
– Практичний. Зрозуміла, як управлятися зі шнурком і не боятися смерті. Адреналінове натхнення... І ще зрозумліа, що навіть скромні знання іншої мови не варто заміняти навіть хорошою англійською. Місцеві явки і паролі відкривають усі двері.
– Дай совет, чего нельзя делать в свадебных путешествиях?
– Поводитися, як пара після довгих років нудного шлюбу. А в розкішні готелі на березі Карибського моря мене потягне десь на золоте весілля, якраз правильний вік буде.