Светлана Кравчук

Зі Світланою ми познайомились напередодні фестивалю “Перлини сезону”. Молода рок-співачка зачарувала яскравим, насиченим вокалом. Ми слухали і слухали написані нею композиції. В них і боротьба, і злість, і сила, і, звісно, кохання. Ось і настав час для питань.

Мary N: Коли все почалось?

Світлана: У мене завжди було відчуття пісні всередині. Це коли ти ходиш і завжди чуєш всередині якусь мелодію, яка не дає тобі спокою. Спочатку думала, що з усіма таке відбувається, а потім зрозуміла, що ні, саме зі мною, і так буде завжди, я просто не можу жити без музики. Проте в силу деяких обставин я не займалась своїм покликанням досить довго. Вступила до економічного факультету Києво-Могилянської академії і тільки на третьому курсі остаточно усвідомила, що це точно не моє... Якраз тоді зі мною трапився неймовірний курйоз, який поставив мене обличчям перед моєю мрією. Ще до університету я навчалась у школі мистецтв за спеціальністю фортепіано, і от якось у розмові зі своїм другом без усяких натяків сказала, що з самого дитинства мріяла про синтезатор. Моєму здивуванню і захвату просто не було меж, коли наступного дня він приїхав, і в руках у нього був справжнісінький великий синтезатор. Емоції і почуття просто переповнювали мене. На синтезаторі окрім мелодії можна підібрати і ритм, і тон, і ще багато усіляких примочок. Потім почали писатись пісні, багато пісень. Перша з’явилась, коли я закохалась. Вона так і називається – “Закохалась і здуріла”. Взагалі такі речі народжуються у неврівноваженому емоційному стані: чи то збудження, чи ненависті, чи відчаю.

МN: Кому хочеться подякувати за те, що підтримали, помогли, підказали, уже прямо зараз?

С: О! Насправді таких людей дуже багато. Пальців двох рук стане замало. Усе життя мене підтримують мої батьки, хоча їх підтримка мало стосується моєї музичної кар’єри (до якої вони не ставляться серйозно і поки майже не вірять, що я у цьому напрямку зможу чогось досягти). З іншого боку, те, що вони в мене вклали, виховуючи, є просто неоціненним. Моя мати все дитинство читала мені казки і співала українських пісень, завдяки цьому, думаю, у мене багата фантазія і потяг до музики. А тато виховав у мені жагу до перемоги і глибокий патріотизм, тому я можу собі дозволити бути щасливою в рідній країні і разом із тим зробити свій внесок у її процвітання. Не менше важить у моєму житті мій рідний брат, який допомагає своєю конструктивною критикою і надихає власним прикладом. Взагалі, ми з братом дуже свавільні і цим завдаємо багато клопоту нашим батькам.

Інші люди, які мене надихають і підтримують в творчості та житті, це мої колеги і друзі. Я їх щиро люблю і ціную, і дуже рада тому, що вони не тільки захоплюються мною і допомагають у досягненні поставленої мети, а й висловлюють критику, бо це сприяє моєму творчому росту.

МN: Це не може не радувати. Ви – творча особистість, пишете і слова, і музику... Звідки ж берете натхнення?

С: Натхнення – штука примхлива. Сьогодні є, а завтра нема. Здебільшого я перебуваю у такому емоційному стані, коли можу сісти за інструмент і написати пісню. Рідше буваю геть спокійна і врівноважена. Проте найбільш енергетичні та сильні композиції пишу у стані емоційного потрясіння, збудження, коли переживаю сильний біль чи перебуваю у п’янкому ейфорійному стані закоханості. Найбільше мене заводять злість та обурення, і якщо ці почуття прожити в пісні, то вони набувають форми безпечної агресії і не завдають нікому шкоди, а завдяки їм народжується дуже потужна музика.

МN: Яким бачите своє майбутнє?

С: Якщо говорити про найближче майбутнє – то це, перш за все, творчий пошук і реалізація намічених задумів. Поки я остаточно не визначилась із музичним стилем, у якому хочеться працювати, оскільки мені подобаються геть різні стилі, як хіп-хоп та R&B, так і рок й електронщина. Наразі, працюю з одним аранжувальником, з яким уже записала три пісні. Також я дуже люблю брати участь у різних театралізованих дійствах, і маю на меті перетворити свої виступи на справжні шоу, видовища з танцями, яскравими костюмами і, звісно, незабутнім сюжетом – ніби своєрідна міні-вистава.

МN: Про що мрієте?

С: Як українка, я мрію про те, що українці перестануть мислити стереотипами, зокрема – другосортності, і почнуть себе поважати, а як жінка, мрію кохати і бути коханою.

МN: Якою бачите свою лінію життя? Інакше кажучи, який Ваш девіз?

С: Зараз моїм девізом є робити те, що я справді хочу робити. Я не йду на компроміси. Наприклад, мій тато хоче, щоб я в додачу до економічної освіти отримала і юридичну. Він вважає, що це просто необхідно для сучасної жінки. У принципі, я розумію його мотиви, але не розділяю. Оскільки нині не є проблемою мати приватного адвоката, а консультація є доступною і поготів, я не хочу витрачати час і замість реалізації своєї мрії вивчати юридичні талмуди. Якщо вже вчити, то не заради галочки, а це займає дуже багато часу. Для мене займатись тим, чим я хочу, означає бути в гармонії з собою. А коли я у гармонії з собою, я поширюю цю гармонію й на інших людей, а отже – і на весь Всесвіт.

МN: А де Вас можна побачити та почути найближчим часом?

С: Гадаю, наша зустріч відбудеться на фіналі пісенного фестивалю “Перлини сезону”.

МN: Дякую за цікаву розмову.

С: І Вам дякую.

Mary N

26.06.05