Марина Меднікова “Крутая плюс”

“Крошка сын к отцу пришел, и спросила кроха: Что такое хорошо, и что такое плохо?” Досить-таки змістовна відповідь батька на це питання відома нам з дитинства. Проте, думаю, мало хто сьогодні у такий

6 грудня 2005, 15:41
“Крошка сын к отцу пришел, и спросила кроха: Что такое хорошо, и что такое плохо?”
Досить-таки змістовна відповідь батька на це питання відома нам з дитинства. Проте, думаю, мало хто сьогодні у такий же спосіб пояснюватиме своєму чаду ті ж принципи розрізнення чи не найважливішої антонімічної пари — добре й погане. Цікаво-цікаво, що би ви відповіли на таке питання? Мабуть, одразу в голові починає активно ворушитись ціла купа різних порівнянь та прикладів, проте пов'язати їх між собою — завдання не з легких.
Погано ж красти? А якщо крадіжка харчу має на меті порятувати чиєсь життя від голодної смерті? Вбивати погано? Звісно, погано. А як щодо випадку, коли йдеться про життя близької людини, яка знаходиться в небезпеці? До батьків потрібно ставитись із повагою? А якщо маман водить у квартиру друзяк-бухарів, в той час як єдина донька сидить у кімнаті, прикута ланцюгом до батареї?
Усе відносне в цьому світі. Еге ж, ніхто й не сперечатиметься. Тим паче, далі йтиметься зовсім не про морально-етичні норми сучасності — нехай цим займаються компетентніші особи. Єдине, чим я можу допомогти, то це порадити уважніше читати між рядків “Круту плюс” (друга назва - Терористка). І тоді фікшн просто на очах має шанс перетворитись на цілком глибокий та актуальний соціальний роман.
Така назва міста, як Київ, вам усім же знайома? Звісно, що так. А тепер ви маєте унікальний шанс відчути єдність із місцем дії роману. Якщо ж ви до цього ще й маєте змогу спостерігати за осінніми метаморфозами міста — ось і спорідненість часу дії. Чи відчували ви коли-небудь прагнення змінити бодай щось у цьому світі на краще й довести усім і уся, що лишились ще люди з чіткими моральними принципами? Тоді можете сміливо вважати себе прототипом однієї із головних героїнь.
Наскільки “стильною” є “Крутая”? На всі сто. Ну, якщо не на сто, то на три-чотири стилі тут точно набереться. Марина Меднікова взяла усе найкраще, що роками формувалось для означення певних літературних стилів, і вплела ці кольорові нитки в один клубок, від чого останній став ще більш барвистим. І заплутаним, безперечно. У ньому є гострий присмак детективу, глибинність спостережень за соціумом, гідна майстерного психологічного роману, життєві розмишлізми героїв не поступаються важливістю найвідомішим філософським доктринам, а добірний сатирично-мелодичний гумор допоможе сприймати все крізь рожево-окулярну призму. За умов дотримання способу читання і терміну дії, результатом залишиться задоволений найвимогливіший гурман. Єдиним записом у книзі скарг і пропозицій може стати претензія на солодко-щасливий фінал. Проте хіба не забагато негативу в повсякденному житті, щоб не потішити себе думкою про те, що хоча б у когось в житті все зрештою буде добре. А що, як наступного разу до щасливого фіналу потрапите ви із своєю життєвою історією?
І це що — все? Так, мої любі. А як же про головних героїв там, про події, про сюжет? Цілком логічні питання. Я, звісно, можу дати відповіді на кожне з них. Але тут потрібно бути досить обережним. Ставлю собі питання — чи варто? Ні, не варто. Адже боюсь своїм патяканням-базіканням применшити інтригу і позбавити естетичної насолоди від несподіваності ходу сюжетних ліній. Адже у книзі дійсно є чому “ходити”!
Синицька Олена
Книгу було люб’язно надано видавництвом “Кальварія”.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі

символів 999

Loading...

інформація