На далекому Заході нашої досить таки величенької неньки України живуть надзвичайні люди. Вони ховаються від світу посеред віковічних смерек та широких полонин. Вони п'ють паленку, їдять бринзу та бануш, а вечорами танцюють навколо вогнищ свою, не менш надзвичайну ніж вони самі, музику. Це — гуцули, діти сонця та неба. Люди, котрі живуть у своєму власному світі, з власною культурою та звичаями. Діти Бога.
Дітьми Бога є й івано-франківський гурт “Перкалаба”, котрий натхненно радує своїх багаточисленних прихильників шаленою гуцульською етно-ска-музикою. Гурт з диким ревом виповз із лона Карпат у 1998 році й з того часу триває їхня переможна хода по землях українських та землях держав світових. Своєю чудернацькою назвою хлопаки завдячують маленькому селу в Карпатах, котре символізує для музик їхній персональний Zion.
Горан Брегович тихо курить на коридорі. А Кустуріца з горя напивається та розганяє до біса No smoking Orchestra, адже на сцені тепер нові герої. Музика “Перкалаби” торкає своєю знайомістю та живістю. Але цей варіант дежа-вю зовсім не є постмодерною спробою цитування алюзій. Музика доволі абстрактна, а тексти не переобтяжені смисловими галюцинаціями. Співання слів — чи то любовної ахінеї, чи псевдофольклорного соцоптимізму — не те, щоб не має значення, але набирає радше енергетичної, аніж смислової функції, і не тягне на себе ковдри, підпорядковується логіці музики, логіці звуку.
І ось, нарешті, цього року, після багаторічних славетних поневірянь-квестів світовими теренами, “Перкалаба”, зрештою, дісталась і до України. Київський лейбл “Тарас Бульба Entertainment” видали повноцінний диск цієї станіславівської формаціії, здійснивши справжній переворот у відродженні української музичної автентики.
“ГОРРИ” — це не просто 13 композицій, котрі сполучають в собі гуцульський фолк, реггей та СКА. Це цілісна картина світу, котру кожним треком вимальовують музиканти гурту. Вони переносять вас у свій власний світ, в котрому все не так, як ми до того звикли. Там діють інші закони. Там звучить та музика, котра пробуджує вашу душу та змінює все навколо. Слухаючи “Перкалабу” ви поринете в гірську казку, де можливо все, що ви тільки можете собі уявити. І я не здивуюсь, якщо після прослуховування альбома “Горрри” вам і самим закортить на ті гори подивитись. Ну що ж, Карпати не так вже й далеко, а якщо потрібно — то дорогу ми вам підкажемо. Головне, не забудьте взяти з собою до потяга чи власного автомобіля цей диск.
І нехай ті 13 треків шалених цимбал і тромбонів, натхненних співів перкалабців перенесуть вас хоч на мить до Карпат — туди, де в синіх горах ще чисто, де в ріках форелі плавають, на свято з грибами; туди, де під деревом вічним сном сплять підступний Каб'юк зі своїм колєгою Ахтемішиним; туди, де труба дивно виграє для милої тещі; туди, де чути любові поклик — а-у... у-а!!! А побувавши там хоч раз, душа ваша линутиме туди знов і знов, і в один чудовий момент ви зможете діставати зорі руками!
Андрій “Strick” Валевський
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (1)
"13 композицій, котрі сполучають в собі гуцульський фолк, реггей та СКА." Московські коментатори геть усі в захваті від Перкалаби, та влучно визначають її перформенс як "Вкраїнський "Аукцион", де фронтмен влґдало поєднує риси як Гаркуши (шовмена) так й Фьодорова (вокал та гітара). ЗА моїми спостереженнями, обидва гурти на жодному концерті не звучать схоже на инші, тож окрім КД (яких в Перкалаби вже 3) дуже раджу відвідати їх сейшена!
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)"13 композицій, котрі сполучають в собі гуцульський фолк, реггей та СКА." Московські коментатори геть усі в захваті від Перкалаби, та влучно визначають її перформенс як "Вкраїнський "Аукцион", де фронтмен влґдало поєднує риси як Гаркуши (шовмена) так й Фьодорова (вокал та гітара). ЗА моїми спостереженнями, обидва гурти на жодному концерті не звучать схоже на инші, тож окрім КД (яких в Перкалаби вже 3) дуже раджу відвідати їх сейшена!
Прокоментувати Мені подобається (0 користувачу)