Ані Лорак: Завжди почувалася людиною світу!

Про ставлення до премій, конкурсів, найкращих нагород і своє друге життя Кароліна розповіла в ексклюзивному інтерв'ю E-motion:

– Кароліно, найяскравіша і найзнаковіша для вас подія минулого року?

– По-перше, хочеться сказати, весь рік вийшов дуже насиченим. У січні це були гастролі по Америці, мене запросили в складі російських зірок. Ми об'їздили близько п'яти міст, серед яких були Торонто, Маямі, Нью-Йорк. Чудові концертні зали по 4000 осіб. Потім удома на мене чекав сюрприз – посилка з Лондона, в якій була нагорода «Найкраща співачка» за опитуванням ESC radio. За деякий час ми почали готуватися до презентації альбому «Солнце», яка проходила у двох країнах. Так непомітно ми підійшли до літніх гастролей, об'їздили весь Крим, вийшов чудовий тур. Усе це плавно перейшло до підготовки до весілля. Саме весілля я, мабуть, назву найголовнішою подією навіть не року, а життя, тому 2009 залишиться для мене найбільш значущим.

– Рік, що пройшов під знаком кохання?

– Так, 2009 рік – це рік під знаком кохання, він назавжди залишиться в пам'яті! У нас є дата розпису й дата весілля. Дата розпису – 15 серпня, а дата весілля – 22 серпня. Для нас усе-таки більш значуща дата весілля, яке відбулося на узбережжі Туреччини.

– Ваше ставлення до премій. «Золота шарманка», «Золотий грамофон» – премії, в принципі, російські. Наскільки для вас важливо зарекомендувати себе для російського слухача?

– Я думаю, що ці премії дуже значимі, адже їх не можна просто так отримати або купити. «Золотий грамофон» – це єдина в Росії премія, яку можна отримати тільки шляхом голосування, люди повинні протягом 20 тижнів віддавати свої голоси за пісню в хіт-параді. Багато народних артистів Росії борються за те, щоб стати власником цієї премії. Тільки люди вирішують, хто стане всенародним улюбленцем. Для мене було дуже важливо закріпити успіх після «Євробачення». Хтось мене відкрив іще з «Ранкової зірки», якщо говорити про давніх шанувальників, хтось – після пісні «Зеркала» з Ігорем Крутим, хтось – після хіта «Верни мою любовь» з Валерієм Меладзе. «Євробачення», на мій погляд, відкрило мене повністю, тому для мене було важливо, щоб у Москві я не асоціювалася лише з цим пісенним конкурсом. Рік минув, і, підбиваючи підсумки, я бачу, що ми записали альбом, зробили велику роботу. Все, що зі мною зараз відбувається – це виключно результат роботи, успіх не просто так звалився мені на голову.

Як у Росії сприйняли альбом «Солнце»?

– Чудово! Ця пісня справді одна з найбільш слуханих, одна з найпопулярніших на ТБ й на радіо.

– Шанувальники з різних країн відрізняються проявами любові до Вас?

– Я сказала б, європейці відрізняються. У мене є шанувальники, які як побачили мене на «Євробаченні», так з тих пір і залишилися віддані мені. Їм навіть не важливо, якою мовою виходить альбом, однаково його купують, пишуть на сайті, відправляють sms, приходять на концерти. Так сталося, що презентація альбому в Москві і «Євробачення» практично збіглися. Ми дуже переживали, що такий інформаційний привід переб'є презентацію, що не прийде достатня кількість людей. Ми були шоковані, тому що зал був переповнений. Знаєте, є особливість у нашої української публіки – так, вони люблять, захоплюються, аплодують, але їм потрібен час на так зване розгойдування. Що ж стосується європейської публіки, вона підхоплює настрій із першої ноти. Наші завжди спочатку роздивляються артиста, й не важливо, з якої ти пісні починаєш. Перші дві-три пісні, якщо це не стадіони або великі площі, люди оцінюють зовнішність, сценічний костюм, а потім уже починають підспівувати. Європейці завжди приходять на концерти підготовленими, вони завжди знають, до кого вони прийшли, але, в цілому, всі люди добрі. У мене немає поганої публіки, не буду гнівити Бога, скаржитися нема на що. Справді, дуже хороший глядач.

– На ваш погляд, у сусідній Росії вас вважають уже своєю співачкою чи все-таки розуміють, що Ви від самого початку український артист?

– Звичайно, в першу чергу я – українська співачка, це важко не помітити й не визначити. З одного боку в Росії мені це допомагає, виходить, що я артист окремий. З іншого боку, не завжди це допомагає. Наприклад, коли ми знімалися в одному з російських новорічних мюзиклів, Філіп Кіркоров запропонував заспівати разом, але в останній момент надійшов дзвінок такого змісту, що в перші хвилини Нового року на каналі не можуть бути іноземні особи. Мене це дуже здивувало, але з цим нічого не поробиш, така політика. Я вважаю, що це, звісно, не зовсім добре, адже, як не крути, всі ми – одна велика країна. Переважна більшість артистів – той же Філіп Кіркоров, Валерій Меладзе, Лариса Доліна – всі вони не «чистокровні» російські артисти. Просто не треба звертати на це уваги – «собаки гавкають, а караван іде». Я завжди почувалася людиною світу, космополітом. Я відчуваю, що запросто можу вийти на сцену будь-якої країни світу – мені здається, я знайду контакт із будь-яким глядачем. Перш за все, ми – люди, всі відчуваємо любов, відчай, смуток. Якщо ти починаєш про це говорити щиро, то навіть неважливо, якою мовою. На моїх концертах звучать пісні українською, російською, англійською мовами. Людям завжди будуть цікаві нові ритми, мелодика мови. Впевнена, в майбутньому з цим проблем не буде, нам просто потрібно подолати пережитки старої ментальності.

– Чи має продовження проект із Тимуром Родрігесом «Увлечение»? Як на даний момент складаються ваші стосунки?

– Із Тимуром склалися чудові стосунки – ми привітали одне одного з Новим роком. Це справді цікавий досвід для мене, його можна назвати творчою примхою. Я ніколи не думала логічно й раціонально, всі вчинки здійснюються під впливом емоцій. Коли Тимур запропонував мені цю пісню, мені дуже сподобався мотив, матеріал дуже музичний, бо на сьогоднішній день не так уже й багато музичних проектів. Музика дуже цікава, в ній є і поп, і фанк, десь – рок-нотки. Це відразу викликало інтерес і неоднозначне ставлення. Як це Тимур Родрігес? А він іще й співає!? Мені завжди цікаво рухатися своїм шляхом, не на поводу логіки. Мені всі кажуть: «Співайте з Філіпом». Але це була б якась логічна історія: ось ми разом працювали, а тепер заспівали. Мені здається, саме в непередбачуваності й полягає секрет успіху. Що буде далі – подивимося, я поки що зараз нічого не загадую. Рік 2010 планується дуже насичений, оскільки програму «Солнце» ми презентували тільки в Криму, а по містах усієї України ще не вдалося.

– Чи варто очікувати грандіозного шоу?

– Ми, напевно, підемо у весняний тур. Хочу в кожному місті зробити шоу, тому що з 2008 року не було великих концертів в Україні. Хочеться підготувати велике, двогодинне шоу, з красивими декораціями, за всіма європейськими стандартами, як у Бейонсе і Мадонни. Зрозуміло, що це й фінансове забезпечення, але ми постараємося своїми силами. Загалом, планів, як завжди, море – рік тільки розпочався, а вже хочеться встигнути все. Я думаю, потрібно постаратися в цьому шаленому графіку знайти час для особистого життя. Хочеться вже й про дитинку подумати, для себе пожити, відпочити. Ось і намагаюся з цим усім впоратися. Якщо не буде сцени – я знаю, що страждатиму, не буде особистого – теж страждатиму, тому головне – вміти гармонізувати.

– Ви брали участь у дитячих проектах, таких як «Нова хвиля» і «Євробачення». Враження від подібного досвіду?

– З приводу дитячого «Євробачення» хочеться сказати пару слів. До досягнень можу по праву віднести мій дебют у ролі ведучої. Чесно кажучи, це був такий стрес для мене. Уявіть – я ніколи не була ведучою, й раптом тебе штовхають у прямий ефір англійською мовою, та ще й на всю Європу. Тебе оцінює не наш глядач, який може пробачити маленькі помилки й поблажливо до тебе поставиться. Все – English, Welcome Europe! Потрібно бути на висоті! Я не спала ночами, студіювала текст.

– Поради та уроки майстерності ведучої брали?

– Річ у тому, що моя мама 25 років пропрацювала на радіо в місті Чернівці. Я з дитинства бачила, як вона це робить, вона брала мене в студію. Мені здається, десь це записалося, відклалося, так що я спочатку ні в кого не брала уроків, просто довірялася почуттю. Переходячи до теми дітей, скажу, що я переконана – треба обов'язково брати участь у подібного роду заходах. Що стосується дитячого «Євробачення», я дуже рада, що знову доторкнулася до цієї атмосфери, побачила конкурсну сцену. Звісно, все відрізняється, здається значно компактнішим, але стреси, повірте, ті ж. Ми страшенно хвилювалися за Україну. Дуже складно було бачити реакцію діток, особливо з Білорусії, України. Як дітям пояснити, що перше місце – всього лише одне. Не отримавши перемогу, вони починали ревіти зі словами: «Я що, поганий? Чому мене не люблять?». Особливо якщо керівник починав говорити: «Ось, ти не переміг, не виправдав сподівань». І що тут вдієш? Пояснити складно, що навіть якщо ти й добре співав, це всього лише конкурс.

– Тут, імовірно, потрібна особлива підготовка?

– Так і є. Для багатьох це виявилося серйозною психологічною травмою. Перш ніж брати участь у подібних конкурсах, перш за все треба морально підготуватися, провести певну роботу з психологами. Я просто пам'ятаю цього хлопчика-кролика, який потім уже вушка опустив, реве, соплі течуть. Хтось візьми та й бовкни, мовляв, вас узагалі в аеропорту не зустрічатимуть, тому що Президент розсердився, що ви не виправдали очікувань. Він коли все це почув, каже: «Я нікуди не поїду». Я б сказала, що тут треба брати участь тим, хто не бачить сенсу свого життя без музики й завжди готовий до життєвих випробувань. Я просто згадую свої дитячі конкурси. Можу сказати, що я дуже хотіла брати участь у тому ж конкурсі «Ранкова зірка», але в моєму випадку мені довелося раніше дорослішати. У мене не було кому «підганяти», брала себе в руки – і вперед. Я знала, що навіть якщо щось буде не так, я однаково піду вперед.

– А як справа йшла з дитячою «Новою хвилею»?

– Мене запросили заспівати з дуетом із однією з учасниць пісню «Зеркала» Ігоря Крутого. Пам'ятаю, вона мені поставила запитання за кулісами, чи важко мені співати. Я кажу: «Звісно, важко, життя таке». А вона каже: «Я, незважаючи ні на що, стану співачкою, буду ведучою». Я зрозуміла, що з неї будуть люди, хоча кожен іде своєю стежкою.

– Неможливо забути «Різдвяні зустрічі» Алли Пугачової. Як склалися стосунки з примою?

– На момент участі в «Різдвяних зустрічах» із Аллою Борисівною ми вже були знайомі. Вона запрошувала мене на радіо «Алла» в прямому ефірі. Ми спілкувалися близько години, вийшла дуже душевна розмова, більше схожа, напевно, на жіночі посиденьки на кухні. Говорили про кохання, про чоловіків, про сцену. Ніколи не забуду, як вона мені сказала: «Так усе-таки сцена чи кохання?» Я кажу: «А не можна поєднувати?» Вона каже: «Дуже складно, я не змогла». Іноді я повертаюся до її питання й укотре розумію, що вона має рацію – поєднати дві найулюбленіші в житті речі дуже складно. Коли ми зустрілися вже перед «Зустрічами», було кілька пісень, які я хотіла виконувати, але вона сказала: «Я відчуваю, що ти можеш краще співати». Не в плані вокальних даних, малося на увазі заспівати якусь глибоку пісню. Алла Борисівна хотіла почути щось несподіване й вибрала пісню «Жду тебя» з альбому «15». Це дійсно дуже гарна, лірична пісня. Мій балет зробив цікаву постановку, Катя Шаховська пошила сукню. Робота з Аллою Борисівною була мінімальною, бо моя пісня – балада, тому стояло завдання заспівати почуттями, від душі. Я думаю, номер вийшов дуже гармонійним, він став своєрідною прикрасою концерту. А спілкування з Аллою Борисівною – завжди приємне, тому що вона дуже мудра, не любить лестощів. Вона любить чесних, правдивих, щирих людей без понтів.

– Ви завжди вважалися однією з найсексуальніших співачок у вітчизняному шоубізі, увійшли до топ-10 Sexy. Цей статус Вам коли-небудь допомагав?

– Я думаю, що в будь-якому разі краса завжди допомагає жінці в розвитку її кар'єри. Я ніколи не дивилася на себе збоку: «Яка ж я сексуальна», від цього можна збожеволіти. Тим паче, спеціально для цього я нічого не роблю. Мені здається, жінка стає тоді гарною, коли в неї краса зсередини. Комфорт і чистота душі – ось що головне. Є такий вираз – «гігієна душі». Я думаю, це і є запорукою краси. Мені страшенно приємно отримувати нагороди, тому що це дуже лестить моєму жіночому самолюбству, додає впевненості та прагнення до великих перемог. Відповідати сексуальному образу потрібно, але не варто на цьому зациклюватися. Зайва увага до себе може перейти в параною. Не потрібно в молодому віці звертатися до пластики. Дав Боженька – бережіть це якнайдовше. Ми всі повинні розуміти, що старість неминуча, ніхто не збирається жити вічно. Варто просто навчитися любити свої зморшки, нехай краще вони будуть від усмішки, ніж від злості.

– Номінація «Людина року» – кумир українців. Розуміння того, що ви для когось кумир, Вас якось зобов'язує? Є ще планка, якої хотілося б досягти?

– Я намагаюся не божеволіти, не ідеалізувати, не впадати в якісь ілюзії й не стати жертвою ідеалу. Я чітко розумію, що є сценічний образ – Ані Лорак. Завжди намагаюся йому відповідати, продумую вбрання, шоу. Це моя роль, яку я придумала і граю, а Кароліна не завжди може бути в сяючому вбранні, може бути без мейк. Ти не можеш завжди тримати високу ноту, тому що голос охрипне – й ти просто втратиш його, для цього і є багато нот, які дають можливість вигадувати красиву мелодію. У мене є особисте життя, де я відпочиваю, ходжу в капцях, спортивному костюмі. Є інше життя під назвою «Леді Досконалість», Shady Lady – вона завжди у формі, ніколи не впадає у відчай, для неї немає слів «я не можу» – вона все може, у неї все вийде. Тільки так я можу балансувати й доповнювати два різних життя, це частина моєї сутності. Треба завжди знаходити сили йти вперед, не здаватися. Show must go on, як казав Фредді Мерк’юрі!