Сніжана Єгорова: Після весілля я зрозуміла: молодята

Пару Єгорова – Мухарський вважають однією із найбільш взірцевих в українському шоу-бізнесі, а сама Сніжана вже давно заслужила титул «мати-героїня».

Як складався перший шлюб ведучої, чим запам'ятався другий, а, головне, в якому віці краще виходити заміж, читайте в інтерв'ю.

- Скільки разів ви виходили заміж?

- У моєму житті було багато «знакових» весільних вбрань, але справжніх весіль було два. Перше було студентським, просто шикарним! Ми заборонили батькам приїжджати, ми так гуляли, що весь гуртожиток потім ще тиждень догулював наше весілля. Його потім згадували всі 5 років, які ми провчилися в інституті. Друге весілля було у родичів – класичне, з тостами, подарунками та з іншим «жахом», від якого просто відпадали ноги. Пам'ятаю: стоїш, усміхаєшся, а в тебе аж вилиці зводить, і сісти не можеш, бо треба кожного привітати. Після цього я зрозуміла, що молодята – найнещасніші люди на цьому святі життя.

- Як оформляли стосунки з нинішнім чоловіком?

- Ми запланували дату, просто хотіли прийти в ЗАГС і розписатися, але так сталося, що йому призначили якийсь захід, який мали знімати в Донецьку. Тож усе відкладалося. Зрештою він одягся, поголився, надяг свій капелюх і весь такий шикарний поїхав в аеропорт. А я в цей час лежала напівсонна на ліжку та махала йому рукою. Потім Антон зателефонував через годину, сказав: «Кицюня, ми поки що не летимо». Через годину зателефонував і як відрізав: «Ми точно нікуди не летимо, телефонуй у ЗАГС, скажи, що ми їдемо».

- То все відбулося спонтанно?

- Не те слово! Я підхопилася, не фарбувалася, зав'язала волосся у хвіст, надягла окуляри, якийсь повсякденний одяг – і поїхала на подію. Приїжджає Антон – гарний, готовий до зйомки, і заходжу я – така скромненька сіра мишка. Коли нас побачили дівчата, вони спершу не розуміли, що нас може пов'язувати, потім, коли вони зрозуміли, що ми налаштовані серйозно, почали пропонувати різні послуги. Ми від усього відмовилися, на що дівчата відповіли: «А можна ми хоч би з комп'ютера поставимо «Марш Мендельсона». Ми кажемо: «Ну, давайте». Нам поаплодували та сказали, що такого весілля ніколи в житті не бачили.

- Хоч якось відзначили торжество?

- Ну, як відзначили… Приїхали додому, усім оголосили, що весілля відбулося, повечеряли, а вранці Антон полетів по роботі. Отаке в нас було весілля. Через якийсь час на знімальному майданчику наженилися перед усією країною. Ми тоді знімали перший кліп «Село Чопілки». На рожевій хонді їхали по дорозі та зупинялися скрізь, де нам було цікаво. Я була «дуже вагітною», залишалося лише кілька днів до пологів. Коли ми зупинялися на узбіччях, усі, хто проїжджав повз нас, вважали, що це справжнє весілля, і сигналили. Мені це дуже сподобалося, я тепер теж, коли бачу наречену, одразу сигналю.

- Нещодавно ви представили колекцію весільних суконь, це ваших рук справа?

- Насправді до весільних суконь ми не маємо жодного стосунку, ми не створювали цієї колекції. Річ у тім, що наші друзі-партнери, яких ми знаємо дуже давно, просто запропонували нам зробити черговий Angel Fest у стилі Village Game. Я просто відібрала найпростіші сукні, без прикрас, і стилізувала їх у стилі етно. У роботі допомагала команда професіоналів - ми зробили гарні вінки, різні прикраси на голову, стрічки та квіти на сукні, до речі, навіть взуття було справжнє, з конопель. Загалом, ми повністю переосмислили весь весільний гардероб.

- А скільки у вас було весільних суконь?

- Справжня весільна сукня у мене була лише одна, коли я виходила заміж ще студенткою, причому її не можна назвати класичною. Я була дуже худою, з короткою стрижкою «їжачок», нагадувала дівчину з фільму «Крізь терни до зірок», такий собі гуманоїд. На весілля я одягла коротку трикотажну сукню з укороченими рукавами в стилі 80-х. У руках тримала живу композицію із гвоздик і зелені, класичними весільними були тільки туфлі. Усе інше мало нагадувало те, що ми зазвичай звикли бачити на наречених.

- У кліпах вашого чоловіка Антона Мухарського ви теж здавались цікавою нареченою…

- Це точно. Коли ми знімалися з Антошею в кліпах, наречена завжди була вагітна, але знову ж таки, на мені були вбрання, стилізовані під весільні, наприклад, сукня з чорними підтяжками або чорною квіткою.

- А чужі весілля ведете?

- Так, іноді мені випадає таке щастя (сміється). З огляду на складність ситуації, намагаюся приділити максимум уваги молодятам і за допомогою почуття гумору та людинолюбства якось полегшити їхню долю. Крім того, завжди намагаюся скоротити кількість тостів від гостей, адже найчастіше гості не вирізняються оригінальністю, виголошуючи банальні фрази. Їм здається, що вимовлені слова з їхніх чарівних вуст – це золоті бусини, які треба збирати в пригорщі. Тому я одразу кажу: «Люди, якщо нічого розумнішого, ніж щастя, здоров'я, кохання та багато дітей, вам на думку не спадає, краще помовчіть або вигадайте щось оригінальне – притчу, історію з життя.

- Старша донька заміж не збирається?

- Ще ні, вона зовсім з іншого покоління, у неї немає пристрасного бажання вийти заміж. Зате з'явився хлопець, якого, вважаю, вона кохає. Це перша серйозна Love Story, причому це гідний хлопець, який уже починає натякати мені про весілля, коли Стася закінчить інститут. Щоправда, він на п'ятому курсі, а вона на першому. Загалом готовий чекати на неї 4 роки. Як далі складатимуться стосунки, не знаю, але я їй сказала: «Донечко, ранні шлюби – це причина багатьох бід, тому, якщо ти рано зберешся заміж, так і знай – від матері згоди не одержиш». Хоча я дуже по-доброму благословляю їхні стосунки. Просто в молодості ми ще не розуміємо, хто ми такі та що нам потрібно.

- У якому віці вже не рано виходити заміж?

- Думаю, після 23-х, не раніше, хоча я належу до тих людей, які намагаються вирішувати проблеми по мірі їх надходження. Ніколи не кажи «ніколи». Я живу за принципом «не суди і судимий не будеш». Запитає дочка поради, я скажу на той час, адже зараз я думаю так, а, може, післязавтра думатиме інакше. Головне – перебувати в здоровому глузді і тверезому розумі.

І, хоч Сніжана Єгорова не любить банальних фраз, ми все-таки побажаємо їй довгих років сімейного життя та багато дітей.