Юрій Покальчук. Бесіди з надзвичайним письменником, першокласним перекладачем і цікавезним чоловіком. Глава ІX.

9. Популяризація українських книжок. Що для цього треба зробити

Коли ми розмовляли з Іздриком, то він казав, що для успіху вітчизняної літератури в Україні потрібна реакція Заходу. Треба, щоб там нами зацікавилися — нема пророку у своїй вітчизні. На Вашу думку, це слушно? Так мало б бути і буде?

— На жаль, це в певному сенсі правда. Але не зовсім.

Як Ви гадаєте, в який спосіб має популяризуватися українська книжка? Звісно, купують нашу літературу, деякі твори називають бестселерами. Наприклад, той же “Культ” Дереша названий був бестселером, але накладом у 3 тисячі.

— Дереш узагалі не може бути бестселером, тому що він пише тільки для молоді. Він — не масовий.

Особисто я свідомо йшов на деяку белітризацію й епатажність, тому що я люблю читати книжки, які захоплюють. Крім того, я маю закласти свою серйозну думку, і зробити такий твір, який буде читатися “на ура”. Це тепер можу сказати, що мої книжки розходяться дуже добре, але коли починав — могло бути інакше. У Харкові навіть, у традиційно російськомовному регіоні, мої твори користуються високим попитом.

Зрозуміло, що перед цим я читав уривки і по радіо, і по телебаченню, але ж який ефект!

Ну, надрукують Іздрика або мене на Заході — і що? Нас будуть знати? Це буде впливати на пересічного читача? Думаю, ні. На пересічного читача впливає конкретна, реальна книга. І ще один момент: державна установка на дистрибуцію української літератури.

Із наших письменників добре продається за кордоном Андрій Курков. Але він пише російською, і в нього є можливість перекладати твори англійською.

Андрій Курков досить незвична постать, яка є поза загальним літпроцесом.

— Курков, дійсно, окремо. Я його дуже шаную як людину, він дуже своєрідний, цікавий чоловік. Але він непоказовий у цьому плані письменник, до того ж він пише російською мовою.

Але вона має продаватися за нормальними, конкурентними цінами.

— У регіонах, особливо в південно-східних, немає в магазинах достатньої кількості (а іноді — взагалі немає) українських книжок. Сьогодні бракує державної політики в галузі дистрибуції. І закрити до дідька Петрівку (київський книжковий ринок. — Прим. ред.). Ми бачимо там тільки спекуляцію книжками. Петрівка — це абсурд, у світі такого не може і не має бути. Повинні бути тільки книжкові магазини. А у нас навпаки: закривають книжкові магазини і ставлять на їх місці зали з гральними автоматами або кіоски із відеокасетами, причому часто з касетами із порнографією. Українська література має підтримуватися державою і продаватися. Думаю, зараз ми маємо непогані шанси вивести наше книговидання із кризи.

Розмовляла з Юрієм Покальчуком Катерина Гічан