e-Motion: На Вашу думку, чого не вистачає українській літературі, її популяризації? Адже є багато цікавих авторів, і на них є попит, але ж письменство переживає не кращі часи.
Т. Прохасько: Розумієте, зараз дуже змінилися категорії мислення й оцінки. Тому хоч-не-хоч, ми говоримо про речі комерційні. Ми порівнюємо, скільки видається і читається книжок, наприклад, у Німеччині, Швеції, ще десь. Це питання, про яке Ви говорите, пов’язано із розвитком економіки, адже книговидавництво — це така ж галузь економіки. І державна політика повинна сприяти літературі.
Шлях ниття, коли говорять про відсутність дотацій, коштів, допомоги, розмови про те, що якійсь спілці щось не додали тощо — все це абсолютно безперспективно і жалюгідно. Держава повинна просто створити умови для розвитку книжкової галузі. Тоді можна буде порівнювати себе з іншими країнами.
Бо я не вважаю, що все є так погано навіть у сенсі читання. Тиражі добрих українських письменників в Україні є такими самими, як добрих німецьких у Німеччині, польських у Польщі, і так далі. Ба, навіть подекуди і більшими. Наприклад, в Америці — на всю величезну країну наклад доброго поета є меншим, ніж в Україні.
Відсоток тих, хто читає, не потерпає від економіки. Тобто ті, хто хоче читати, знайде своє чтиво. Коли говорити про те, з чого ми почали — загальної статистики всіх видань, різноманіття, присутність книжки в житті, то цим має опікуватися держава, і це є економічною галуззю.
e-Motion: Мені іноді здається, що наші видавці просто не мають достатніх коштів, аби випускати книги. Просто не вистачає елементарних речей: паперу, типографій, нормального піару. Ось ця презентація — Ваша і Наталки Сняданко — є дуже показовою у плані промоції: зал був порожнім, тому що люди просто не знали ані про ярмарок, ані про презентацію. Адже, коли ви були в “Купідоні”, зал був переповнений. Про вас знають, вами цікавляться — це абсолютно точно, але не вистачає здорової популяризації, яка просто необхідна.
Т. Прохасько: Так. Галузь книжкова існує, вона переведена в економіку. Але вона страшенно пригнічена і слабенька. Вона не може розвинутися, власне, через державну економічну політику. Тобто досить було б створити стратегію книговидавництва. І не треба займатися цим ніяким міністерствам культури, треба просто створити можливості для видавців — вони самі підіймуть галузь, адже матимуть гроші, щоб розвиватися далі і далі.
e-Motion: Ви згодні з тим, що потенціал сучасної української літератури є, і він досить потужний?
Т. Прохасько: Я вважаю, що українська поезія, скажімо (хоча вона й не є показником читання), входить до п’ятірки найкращих у світі. А українська проза — скажу те, що знаю напевне, із власного досвіду, — поляки і росіяни нам заздрять. Ті, хто уважно читають в Росії, кажуть, що таких авторів, які є зараз в Україні, у них немає. Те саме кажуть і в Польщі. І зацікавлення українською літературою не пов’язане із політичними подіями. Тому що цей процес почався раніше тієї ж помаранчевої революції. Українська література є настільки цікавою, потужною, колоритною, кольоровою, що це навіть не питання екзотики.
e-Motion: Після Львівського форуму Макс Фрай казав про те саме: Росії не вистачає такого типу авторів, які є у нас. До речі, і з музикою така сама ситуація. Наші групи користуються за кордоном великим успіхом.
Т. Прохасько: Так-так. І на Заході подібна ситуація. Поляки кажуть, що вони просто знудилися від одноманіття своїх добротних, але тупикових текстів. І потрібно читати українців, аби повернути смак до читання.
Цікаві сучасні автори
e-Motion: А яку книгу Ви читали так захоплено, як у дитинстві?
Т. Прохасько: Мене захопив Ерленд Лу. “Наївно. Супер” мені страшенно сподобався. Дуже сподобалося мені (несподівано, бо я мав упередження проти статусу бестселера) “Все ясно” Фоера. Це така історія єврейська, пов’язана з Україною, з певними Павичевими переборами. Мені дуже сподобалося. І я навіть настрашився. Це перша книжка в останні часи, яка мене по-справжньому налякала, бо в деяких моментах вона була так близько до “НепрОстих”, тобто до деяких мотивів “НепрОстих”, що я злякався — хтось так близько підійшов до того, про що я хотів сказати. А якимось зовсім небезпечним було те, що там було кілька речей, описаних Фоером, які були в моєму ескізному плані “НепрОстих”, але які я не вніс, побоюючись, що це перевантажить текст. І тут я раптом бачу, що хтось це зробив.
Бажання на Новий рік. Умови творчості.
e-Motion: Ми вже досить довго розмовляємо, а на вулиці холодно, ба, навіть зимно. Чого собі бажаєте на Новий рік? У Новорічну ніч?
Т. Прохасько: Я хочу, щоби нічого не змінилося в ту мить. Щоби той набір людей, які є кілька років поспіль поруч зі мною, не змінився. Хіба щоб хтось новий, цікавий з’явився.
e-Motion: Досить багато митців говорять про самотність, як про обов’язкову умову творчості.
Т. Прохасько: Може, самотність час від часу й потрібна.
e-Motion: Деякі творчі люди навмисно провокують неприємності і безрадісність, аби збагатити свій негативний досвід. І здається, що для них самотність і депресивність — самоціль.
Т. Прохасько: Я це ненавиджу. Я є більше особа, організм, ніж творець. І такі речі, навіть якщо вони, може, й потрібні для творчості, але якщо вони пробивають особистість, то я такого не хочу. Я не хочу стимуляторів для того, щоб писати, я не хочу самотності або страждань заради творчості. Я хочу, щоби жилося радісно, у широкому сенсі — не суцільний гульбан, а просто щоби було радісно. І так само, щоби радісно писалося і радісно читалося.
Раділа від розмови із Тарасом Прохаськом Катерина Гічан.
Дійсно, спілкування з інтелігентним, розумним, веселим представником Станіславського феномена — радість.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі