Ви ніде більше не побачите, щоб пристрасть рвали так вишукано і в такі сліпучі клапті. Актори повзають, злітають на балетний верстат, граційно задирають босі ноги, змахують руками, як крилами, то викручуючи звук до максимуму, то ідучи в шепіт, ледь відмітний від дихання, до фіналу додають комічної характерності й дуже осмислено вимовляють текст в перекладі Олени Наумової . Якби вони ще не плутали дієслова "одягнути" і "надіти", а також правильно ставили наголос у слові "кухонний"... Звичайно, з одного боку, прислуга, низи суспільства, арго паризьких передмість ... А з іншого, у "Служницях" все повинно бути красиво - і тіла, і одяг, і мова... Говорячи без жартів, це спектакль величезної акторської праці. По завершенні основної частини хлопці видають ще блискуче вар'єте.
Віктюк великий режисер. Чомусь коли режисер великий, все інше не має значення - бачиш тільки талант, нестримну фантазію і абсолютно пацанський, з приколом і пращурами драйв. Якщо в свої сімдесят два він не втомлюється підтримувати солом'яний колір волосся і виходить на поклони в драних джинсах, якщо залишається об'єктом пересудів і нездорового інтересу, це прекрасно. Тому що нездоровий інтерес - саме живе, а значить, і саме здорове, що є в нашому сьогоднішньому житті.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі