"Незнайома. Антологія української “жіночої” прози та есеїстики другої пол. ХХ – поч. ХХІ ст."

ВСІ ЛЮДИ – СЕСТРИ?Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор, укладаючи грубезний фоліант під назвою

6 червня 2006, 14:43

ВСІ ЛЮДИ – СЕСТРИ?

Як відомо, будь-яке статеве розмежування у нестатевій сфері свідчить про комплекс неповноцінності. Певно, саме з цим зітнувся Василь Габор, укладаючи грубезний фоліант під назвою “Незнайома. Антологія української «жіночої» прози та есеїстики другої пол.. ХХ – поч. ХХІ ст.”

При цьому укладачеві, мабуть, неодноразово доводилося усвідомлювати, що хвиля фемінізму, яка докотилася до України, прийшла у світ, де традиційні поняття про жіночу та чоловічу письменницьку працю замінені на звичайнісінький “беспредел”. Тому-то й важко було зібрати разом творчість одразу тридцятьох авторок, адекватно відобразивши при цьому світ сучасної жінки!

“Я почав без поспіху збирати твори, уважно перечитувати та вишукувати такі, які б тонко відображали внутрішній світ української жінки, – значить В. Габор. – І що довше я збирав, то сильніше переконувався, що в Україні живе дуже багато надзвичайно талановитих і обдарованих письменниць, деякі з яких устократ талановитіші за чоловіків”.

Справді, антології не бракує текстів, що свідчать якраз про звільнення наших милих феміністок від буд-яких комплексів. “Жіноча дружба” В. Агеєвої, “Сестро, сестро” О. Забужко, “Там, де я сплю” С. Матвієнко, “Книга снів і пробуджень” Г. Пагутяк, підкріплені науковими дослідженнями “Жіночий роман” Т. Гундорової, “Онтологізація смерті у творчості Василя Стефаника” М. Зубрицкої та “Роздуми про вуса, навіяні одним оповіданням Олекси Стороженка” С. Павличко нівелюють колишню чоловічу дискримінацію. А ще ж твори С. Андрухович, Т. Зарівни, Н. Зборовської, І. Карпи, С. Майданської, Т. Малярчук, М. Матіос, О. Пахльовської, Н. Сняданко. Щоправда, чомусь відсутні вже культові С. Поваляєва і С. Пиркало.

Хоч як дивно, але саме гендерний вимір, представлений текстами “Незнайомої”, дозволяє у незвичному ракурсі глянути на знайомі сюжети нашого життя. З одного боку, маємо “нормальну” ситуацію, коли вдень наші дорогі жінки горбатяться на виробництві, а вночі, вклавши дітей спати, пишуть на кухні романи.

Зрозуміло, що нічого доброго, окрім як “Повішеного за одну ногу” Е. Андієвської, “Анатомії огиди” О. Луцишиної, “Драних колгот” Є. Кононенко і “Сонету про себе, розлучену і розчулену” Л. Таран, при цьому не напишеться. Скоріше в пеклі буттєвої дискримінації народиться всенародний андроген у вигляді члена письменницької організації!

У нашому ж випадку доброго ставлення до гендерних проблем маємо, як правило, поетичні оповіді про завершення трудової днини, коли стомлена жінка занурюється у космос телефонної розмови і поступово втрачає свої власну людську орієнтацію.

Звісно, “Незнайома”, чиї учасниці – всуціль відомі українські авторки, не переконує, що всі люди сестри. Але з уваги на факт видання цієї антології, переможниці як Форуму видавців і “Книжкового світу-2005”, так і цьогорічної “Книжки року”, можна зробити сміливий висновок. А саме: українська феміна, награвшись з гіркою соцреалістичною долею і заморським фемінізмом, нарешті звернула увагу на власні таланти. Які виявились на місці й у повній антологічній готовності. За допомогою львівського укладача, який витратив на своє дітище не один рік невдячної праці з ніжними створіннями від літератури, про це тепер довідається увесь світ.

Ігор Бондар-Терещенко

Незнайома. Антологія української “жіночої” прози та есеїстики другої пол.. ХХ – поч.. ХХІ ст. – Л.: ЛА “Піраміда”, 2005. – 600 с.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі

символів 999

Loading...

інформація