Ольга Кобилянська “В неділю рано зілля копала...” – фольклорне начало, реальні персонажі, романтичне обрамлення

 Коли мені було шістнадцять років, я востаннє бачилася зі своєю прабабусею Зінаїдою. Того року їй, ровесниці ХХ століття, виповнилося дев’яносто п’ять. Мене тоді найбільше вразило, що, незважаючи на

5 липня 2006, 14:15

 

Коли мені було шістнадцять років, я востаннє бачилася зі своєю прабабусею Зінаїдою. Того року їй, ровесниці ХХ століття, виповнилося дев’яносто п’ять. Мене тоді найбільше вразило, що, незважаючи на солідний вік, вона пам’ятає імена своїх дідів, бабусь, прадідів, прабабусь, усіх ближчих і далеких родичів, події, що з ними сталися… Завдяки її пам’яті мозаїка спогадів і чуток про рідних складалася в чітке родинне дерево.

Ми гостювали в Зінаїди три дні, протягом яких вона багато чого розповідала. Ніяких записів я тоді не робила, адже вважала, що все запам’ятаю. Це була велика помилка – через більше ніж десять років я це добре розумію. Пам’ять, не підкріплена рукописами, стирається. І залишаються лише спогади. А ще жаль, що ти втратив ту нитку-провідницю, яка допомогла б мандрувати минулим пращурів.

Але все ж дещо від прабабусі збереглося. Напередодні нашого від’їзду вона подарувала мені вишиту сорочку, спідницю й пояс. “Я в цьому дівувала, – сказала тоді Зінаїда, – бережи його”. І ось тепер у цьому майже столітньому костюмі дівую я, одягаючи його на всілякі фольклорні й етнічні дійства. І що найприємніше – останнім часом я все частіше маю змогу продемонструвати прабабусин подарунок. А ще заспівати її найулюбленішу пісню – “Ой не ходи, Грицю…”.

В українській літературі ХІХ–ХХ ст. історія Марусі Чурай – легендарної піснетворки XVII ст. – та її найвідоміший твір “Ой не ходи, Грицю…” стали підґрунтям для написання багатьох творів.

Письменники, обробляючи баладу про отруєння Гриця в різних літературних жанрах, творили власні авторські інтерпретації відомого сюжету (балади – “Чарівниця” Л. Боровиковського, “Коло гаю в чистім полі” Т. Шевченка, “Розмай” С. Руданського, драми – “Чари” К. Тополі, “Маруся Чурай” Г. Бораковського, “Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці” М. Старицького, драматичної поеми – “Чураївна” В. Самійленка, “Марина Чурай” І. Хоменка, “Дівчина з легенди” Л. Забашти).

Та найкращу обробку відомого сюжету зробили дві письменниці – О. Кобилянська в повісті “В неділю рано зілля копала...” та Л. Костенко у віршованому романі “Маруся Чурай”.

У повісті “В неділю рано зілля копала...” органічно поєдналися два начала – реалістичне й романтичне. Якщо говорити про частину персонажів, то вони мають реальних прототипів. “Особи – це типи з дійсного життя, які я пізнала в горах: циганку Мавру, старого Андронаті, її батька, Гриця, одного молодого знаного мені одинака-гуцула, а решту домалювала фантазія”, – пише О. Кобилянська в автобіографії.

Твір має дві взаємозв’язані сюжетні лінії: перша – трагічна доля циганки Маври, що карається за подружню зраду, та її батька – музики Андронаті, який покинув табір; друга – кохання Гриця, сина Маври, до Тетяни й Настки. Саме друга сюжетна лінія побудована на “Ой не ходи, Грицю…”. Але О. Кобилянська, обробляючи відому баладу, уникла мелодраматизму, переконливо змалювала образи циган і мешканців гуцульського села, наділивши кожного персонажа твору індивідуальними рисами.

Тетяна кохає Гриця – Гриць кохає Настку – Настка кохає Гриця – Гриць кохає Тетяну. Ось така спрощена схема любовних перипетій героїв твору. Але в повісті все набагато складніше – драматично закручений сюжет, сумна доля головних героїв, трагічний фінал. Гриць порушує приписи народної моралі, за що й отримує покарання: “Ой мати, мати! Жаль ваги не має – най ся Грицуньо у двох не кохає!”.

Уся повість пройнята романтичною стихією. І саме це поєднує “В неділю рано зілля копала...” з пізніше написаною драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня” та з гуцульською поемою-піснею в прозі М. Коцюбинського “Тіні забутих предків”.

Юлія Підмогильна

Досьє e-Motion на Ольгу Юліанівну Кобилянську

Роки життя: 1863–1942.

Вид діяльності: письменниця (проза), критик, есеїстка.

Найвивчуваніший твір: “Земля” (1902).

Найвідоміші твори: “Царівна” (1896), “У неділю рано зілля копала...” (1909).

Визначні твори: “Людина” (1894), “Valse melancolique (Меланхолійний вальс)” (1898).

Відомі твори: “Некультурна”, “Природа” (1897), “Через кладку”, “За ситуаціями” (1913), “Лист засудженого вояка до своєї жінки” (1917).

Фотографію Ольги Кобилянської було взято на сайті UToronto.Ca

Cкачати твори Кобилянської можна тут

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі (1)

символів 999

Loading...

інформація