“Висока полиця” від видавництва “ФАКТ”

Видавництво “ФАКТ” презентує нову книжкову серію з гуманітарних наук – “Висока полиця”.

М. Стріха “Український художній переклад: між літературою і націєтворенням”

Автор книги, відомий науковець і перекладач, прагне подати цілісну історію українського художнього перекладу в часових рамках від княжої доби й до наших днів. При цьому його цікавлять не лише мовні й стилістичні пошуки українських перекладачів. У фокусі його уваги – те місце, яке посідав художній переклад у творенні модерної української культури, національної ідентичності в цілому.

Що саме спонукало українських письменників ХІХ століття братися до перекладацтва, коли для їхніх перекладів ще майже не існувало читачів? Чим був зумовлений вибір тих чи інших текстів для перекладу? Як сприймало ці переклади українське суспільство? Чому, нарешті, український переклад ставав об’єктом особливо жорстоких переслідувань царату, а згодом – комуністичного режиму? На ці запитання автор намагається дати аргументовану відповідь.

Разом з тим книга є малою антологією текстів, що ілюструють історичний розвиток українського перекладу (насамперед – поетичного). Все це разом робить її цікавою не лише для фахових філологів та істориків, але й для широкого кола читачів.

Л. Ушкалов “Есеї про українське бароко”

Книга доктора філології, професора Леоніда Ушкалова – це роздуми про українське бароко, про його єство, місце та роль в історії нашої літератури від давнини до сьогодні. Персонажами есеїв виступають Мелетій Смотрицький і Микола Хвильовий, Лазар Баранович і Павло Тичина, Григорій Сковорода і Тарас Шевченко, а ще – Семен Климовський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Микола Зеров…

Автор підсумовує і розвиває свої думки, викладені в його знаних працях “Світ українського бароко” (1994), “З історії української літератури XVII–XVIII століть” (1999), “Українське барокове богомислення” (2001) та інших. Сподіваємось, що читач есеїв, споглядаючи “театр минулих епох”, зможе бодай трохи відчути смак такого солодкого слова бароко.

К. Москалець “Гра триває”

Нова книга статей та есеїв відомого поета і прозаїка Костянтина Москальця присвячена в основному поетам і поезії. У наші дні, коли навіть поезія сприймається бігло та похапцем, наче в ритмі попси, автор нагадує про іншу музику, про інший підхід – неквапливе і вдумливе прочитання-переживання поетичного тексту. Поезія для Москальця є дивом, і передовсім – таємницею, яка потребує не розгадки, а причетності. Як на полотні майстра, тут для есеїста немає нічого випадкового чи другорядного – однаково інтенсивні та важливі і смислові, і музичні відтінки твору. На сторінках книги не знайдете жодних ієрархій, однак незаперечними “екзистенційними орієнтирами” авторові стали Улюблені – Микола Зеров і Володимир Свідзінський. А також – Грицько Чубай, про надзвичайне раннє обдарування якого Москалець веде мову, не обминаючи гіркого збігу обставин і життєвих перипетій у сутінках застою, піднесення і сум'яття духу. Пронизливо і глибоко написано про поетів-сучасників Наталку Білоцерківець та Людмилу Таран, Володимира Кашку та Василя Герасим'юка, Ігоря Римарука та Івана Малковича. Зацікавлять читачів і роздуми над романом Марка Роберта Стеха “Голос” та книгою прози Миколи Рябчука.

О. Забужко “Шевченків міф України”

У чому все-таки причина дотеперішньої загадкової абсолютности постаті Шевченка в українській духовній культурі? На який образ-себе запрограмував він Україну своїм міфом, у культурі Нового Часу типологічно найближчим до дантівського? Які метафізичні смисли земної історії чаяться зашифрованими в Шевченковому тексті, коли підходити до нього з ключем не тільки християнської філософії та європейського романтизму, а й традиційної української демонології? Чи існує в історії “національна” версія християнської есхатології – колективного гріха й колективної покути? На ці та інші питання шукає відповіді Оксана Забужко в своїй книжці, котра стала однією з найголосніших подій української гуманітаристики кінця ХХ століття.

О. Забужко “Хроніки від Фортінбраса”

Книгу відомої письменниці склали вибрані есе, виступи й доповіді 90-х років, присвячені різним аспектам ґлобальної культурної кризи кінця минулого століття. В центрі авторської уваги – культура українського суспільства “на переломі”: пост-тоталітарного, пост-комуністичного, пост-колоніального і, за словами О. Забужко, “пост-трагічного”, тобто такого, що втратило здатність переживати дійсність як трагедію. Поєднання глибини інтелектуального аналізу з яскраво особистісним, подеколи мемуарним способом викладу робить цю книгу цікавою не лише для фахових гуманітаріїв – як культурологічну розвідку, а й для ширшої читацької публіки – як своєрідний, письменницький і людський, документ нашої переходової доби.

О. Забужко “Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період”

Це перша праця, в якій філософія національної ідеї розглядається як самостійна інтелектуальна течія, що сягає далеко за межі політології – до питань про сутність і сенс національного буття. На широкому історико-культурному матеріалі, автор досліджує місце цієї течії в євпропейській – і, спеціально, українській – свідомості новітнього часу (ХІХ – поч. ХХ ст.). Окремий розділ присвячено національно-екзистенційним пошукам І. Франка, в чиїй особі сконцетровано духовний досвід переломового для долі національної культури покоління української інтелігенції.

За інформацією видавництва ФАКТ