Нарешті повиправляю всі ляпи... повикидаю якісь „наївнощі”... Але я раптом відчула, що це нечесно! Чесно – визнати процес свого літературного становлення з усіма його кривляннями, змиритися з тим, що ти – це ти, а людей, які ніколи не помиляються, не існує в природі. Повиправляти власноруч тексти, які вже виходили друком, – це все одно, що у фотошопі робити зі своїх фоток красу неземну гламурну – якусь кончену барбі... Це моя перша книжка за ліком, а для мене – „передкнига”, я її люблю за драйв і розхристаність і, чесно, не люблю за, м’яко кажучи, недосконалу стилістику і ненормативну мову. Утім, майже про все, чого я не люблю і що люблю, ви зможете у цій „передкнизі” прочитати”.