Більш за все мені запам’яталося, коли ми святкували саме з батьками ще в дитинстві, тому що все сприймалося в теплому святковому світлі, сяяла ялинка, і вже від цього ставало добре, мені подобалося бігати довкола неї, розглядаючи іграшки, котрі на ній висять, і зустрічати Діда Мороза, в котрого перевдягався мій тато або навіть мама. Я в Діда Мороза ніколи не вірив, бо знав, що його не існує. Ну, може, десь він і є, але до мене він не приходив. Приходили завжди батьки. Але тоді мої дитячі очі сприймали все по-іншому.