За словами Ірени, вона у відмінній формі, тому намагається об'їздити з чоловіком якнайбільше улюблених місць і країн. Як відомо, пара чекає дівчинку, яку Карпа вже зараз називає «військовою» дитиною.
Про примхи вагітних, підтримку чоловіка, вибір імені та пологи в Америці читайте далі:
- Твоя вагітність була запланована?
- Загалом так! Дитина вийшла не спонтанно, це точно. Якби мені було років 16, то спонтанних варіантів було б значно більше. На сьогодні у мене вже доволі розважливий вік, коли випадково дітей не заводять.
- Що ти відчула, коли дізналася, що станеш мамою?
- А от емоції в мене були, як у 16-річної дівчинки – на кшталт «Ой, п…ц!». Спершу я розгубилася, хоча гіпотетично ми собі це уявляли й загалом не були проти дитини. Але особисто мені завжди було простіше уявити, як я всиновляю трьох дітей із різним кольором шкіри, ніж народжую свою.
- Як твоє самопочуття?
- Усе прекрасно: бігаю, радію, усіх матюкаю та накриваю х…ми. Кілька місяців тому чудово бігала по горах, а зараз – по Європі. Найближчим часом вирушимо до океану, подивимося, що буде далі.
- У тебе вже проявляються примхи вагітних?
- Зовсім перестала їсти солодке, мені навіть гидко на нього дивитися. А так я завжди багато їла, тому не можу сказати, що тепер менше їм. Нормально наминаю всілякі стейки з кров'ю. Що стосується самопочуття, спершу спостерігалась легка слабість, втома, але потім це минуло. Якщо чесно, жодних примх у мене немає, я їх можу удавати для того, щоб за мене хтось щось зробив (сміється). Скажімо так: безсовісно користуюся становищем. Загалом мій загальний фізичний стан змінився мінімально.
- Як тебе чоловік підтримує?
- Він практично всю роботу взяв на себе. Зараз ми подорожуємо, всі речі носить він, крім моєї дамської сумочки, яку я намагаюся у нього висмикнути. А загалом він дуже радий, що здійснилося його «замовлення», а не моє: я розраховувала на хлопчика, а він – на дівчинку. Оскільки я чекаю дівчинку, він напрочуд радий цій події. Норман планує дівчинку балувати, а я, навпаки, хочу виховувати дитину в більш жорстких рамках. Якщо чесно, не хочеться безсовісно користуватися своїм «пузиком» (сміється). Я чесно кажу, чого хочу. Так не буває, щоб я прокинулася о третій годині ночі та сказала чоловікові: «Поїдь, купи мені огірків і морозива». Дякувати Богу, все минає без «заскоків», тим паче, в мене не було токсикозу, нудоти та несприйняття запахів.
- На твій погляд, чим ти відрізняєшся від інших мам?
- Мабуть, я не знайома з типовими мамами. Усі мої подруги, які народили, завжди були просунутими, по поради намагаюся звертатися до них. Пізнавальну літературу про дітей у нашій сім’ї більше читає чоловік, тим паче, у нього уже є досвід батьківства. Норман через усе це пройшов, тому обіцяє все найбільш «жахливе» взяти на себе. Для мене головне – щоб дитина стала особистістю й вміла самостійно ухвалювати рішення. Не хочу балувати доньку, вона повинна бути сильною.
- Чоловік буде присутній на пологах?
- Норман буде на пологах, щоправда, поки не знаю, як хто (сміється). Швидше за все, народжуватиму в Америці. Кажу одразу: матюкатимуся українською мовою, щоб не розполохати весь медперсонал (сміється). Я взагалі дуже погано переношу біль, тож навіть не знаю, як усе пройде. Чоловік знаходитиметься поруч, але не думаю, що він зніматиме на камеру сам момент появи дитини, це дуже попсово! Я особисто не хотіла б побачити, як моя закривавлена голова «виходить» із мами. Головне – щоб усе пройшло добре, і дитина народилася здоровою.
- Ви вже визначилися з іменем?
- Ми склали цілий список імен, оголосили їх друзям і, зізнатися чесно, уже почалися справжні дебати з цього приводу. Хочеться, щоб ім'я сподобалося мені, Норману, мамам, татам і всім іншим. У списку імена від галльських, англійських, французьких і до українських. Насправді, питомих українських імен дуже мало, більшість із них греко-римського походження, гадаю, що, швидше за все, ми виберемо щось міжнародне. Цілком можливо, що це буде подвійне ім'я. Можливо, проведемо голосування й у такий спосіб визначимося.
- Який твій спосіб життя останнім часом?
- Активний. Найбільше проводжу часу в поїздках, намагаюся більше накататися та побувати в тих місцях, де мені було дуже добре. Після пологів не збираюся зникати з життя надовго, я завжди вела активне життя. Дитина в мене повинна бути в повній бойовій готовності, вона це вже в животі зрозуміла.
- Не боїшся втратити форму?
- Зараз я на шостому місяці, не можу сказати, що дуже змінилася зовні. Зовнішність здебільшого змінюється під час годування грудьми. У мене є хороший косметолог, яка говорить: «Карпа, не переживай, заберемо потім усе, що хочеш!» Поправитися не боюся, просто намагаюся їсти те, що й завжди: багато м'яса, багато овочів. Що буде далі, загадувати складно. Багато залежить від способу життя, оскільки він у мене активний, навряд чи сидітиму вдома й обжиратимуся булками, зарившись у подушки.
- Як ставишся до фотосесій на останніх місяцях вагітності? Зніматимешся з дитиною після пологів?
- Із приводу фотосесій сказати складно, зважаючи на те, що останні місяці – найважчі. Якщо я почуватимуся відмінно, можливо, погоджуся на зйомку, тим паче, вже від деяких фотографів надійшли пропозиції. Залишилося визначитися, з ким мені буде комфортніше працювати. Немаловажна концепція – не хочеться, щоб знімок був порожнім, типу: оце я, а оце моє пузо та цицьки, які стали 4-го розміру. Що стосується особисто мене, в дитинстві я була дуже страшненька, якби мене хтось сфотографував для глянсового журналу, не знаю навіть, який би це мало вигляд (сміється). Хоча кажуть, що всі страшні діти перетворюються потім на «лебедів». Час покаже. Я підтримаю ідею, але за умови, що її втілять хороші люди та професіонали своєї справи.
Про подорож Америкою Ірена Карпа пообіцяла розповісти після приїзду, проілюструвавши історію свіжими фото.