Українські зірки так само, як і всі діти, свого часу ходили до школи. Маленькими всі вони з нетерпінням чекали 1 вересня. Ось тільки не у всіх зірок перший дзвінок асоціюється з приємними речами. Хтось плакав, що батьки його кидають в незрозумілому місці, а хтось скромно стояв першу лінійку на гальорці.
Інтернет-глянець e-motion.tochka.net вирішив розпитати наших артистів, чим їм запам'ятався їхній перший дзвінок.
Валід Арфуш проплакав перший дзвінок
- Коли я йшов у перший клас, я не хотів показати мамі, що хвилююся. Для того щоб я не сумував, вона мені дала дуже смачний бутерброд із ковбасою. Але щойно я побачив, що батьки стали виходити з класу, я почав плакати. Мабуть, тоді на мене так подіяло те, що це було перше розставання з мамою, і в одній кімнаті зібралися діти, яких я не знаю. На додачу, мене чомусь посадили на останній парті. Одним словом, все було не так, як я хотів.
Галліна була найстильнішою першокласницею
- Мене в той день весь час хвилювало питання: «Чому не я сиджу у хлопчика на плечі і не я тримаю дзвоник?». Я цього дуже хотіла, а оскільки я не була плаксою, то не стала плакати, а просто трохи засмутилася. До того ж, спеціально для першого дзвінка ми з мамою поїхали в Ригу, щоб купити модну шкільну форму й білий фартух із шифону. Тому я була найстильніша першокласниця на цьому святі.
Олексій Кузнєцов хотів малювати колобків, а не розв'язувати задачки
- Перше вересня було трохи не таким, як я очікував. Просто мій друг був старший за мене і вже навчався у школі, і він мені розповів, що в першому класі вони малюють колобків і постійно грають в ігри. Тому мені здавалося, що там дуже круто й весело. Але коли я прийшов до школи, то зрозумів, що там потрібно займатися, розв'язувати задачки. А я хотів гратися й веселитися. Навчатися, звісно ж, потрібно, і хотілося б, щоб навчальні заклади в нашій країні були на європейському рівні.
Олександр Кривошапко прийшов 1 вересня в «дебільному» костюмі
- Я пам'ятаю не лише перший дзвінок, а й усі наступні. Але найперше моє 1 вересня було «дебільне», сіре й упереджене. Плюс на мені були «дебільні» сірі штани й туфлі не зовсім нові. Просто сім'я у мене була не з багатих, і мама не могла мені купити дорогу шкільну форму. До того ж, це був перший і останній раз, коли мене мама вела до школи. А ще мені хотілося ходити в школу, тому що я був дуже розумною дитиною.
Віктора Павліка в школу за ручку привела мама
- Зараз вже цей день трохи туманно пам'ятаю. Але точно знаю, що мене мама за ручку привела до класу, де сиділо багато незнайомих мені дітей. А ще пам'ятаю, як якась першокласниця з величезним бантом дзвонила у дзвоник. Після чого ми всі разом пішли покладати квіти до пам'ятника Леніну. Я навіть не можу передати словами, яка у мене була тоді гордість, коли я ніс квіти до пам'ятника. У мене навіть десь вдома є чорно-біла фотографія, як я стою разом зі своєю першою вчителькою.
Читайте також, Катя Бужинська: На день народження Лоліта подарувала парфуми "під ключ"