Популярний актор Олександр Домогаров відомий своїм потайним характером. І, попри це, у пресі раз у раз з'являються подробиці його особистого життя. Актор реагує на це нервово і спілкування з журналістами намагається уникати. У Києві, куди Домогаров приїхав із музичною виставою "Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда", актор своє правило порушив.
- Олександре, чому все-таки ви так не любите журналістів?
- Бо для жовтої преси я - хлопчик для биття. І я, чесно кажучи, дуже втомився від того, що про мене говорять і пишуть. Насправді ніхто ж не знає, як я живу, але всі при цьому думають, що знають. Мої дівчата весь час вагітні, весь час ось-ось мають народити... Слони так не народжують, як мої дівчата. Наче всі свічку тримали!
- Які, наприклад, чутки про себе ви нещодавно читали?
- У Калузі я на обкладинці газети побачив свою фотографію під заголовком: "Домогарова вигнали з міліції". Відкриваю газету, а там матеріал про зйомки фільму, де я граю. І треба помістити моє фото обов'язково з таким заголовком! Ось що це таке? Тому від вашого брата я зазвичай тікаю подалі.
- У вас трохи втомлений вигляд...
- Розповісти вам, як пройшов учора мій день? Об 11:00 я був на знімальному майданчику в Калузі, закінчили ми пізно вночі, о третій ночі я доїхав до Москви. Вранці вилетів - і ось сьогодні я в Києві. Я так живу з другого січня. І до липня в мене вихідних не буде, жодного. Постараюся вихопити для себе хоча б один вихідний, щоб подивитися, як живуть мої собаки. Наприклад, повертаючись із Києва, збрешу в Москві, що прилетів не 30, а 31-го.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Домогаров не може позбутися квартири
- Немає бажання все кинути й відпочити?
- Мені 49 років! Усе скоро саме собою розрулиться. Хоча, звичайно, мені потрібне місце, де я міг би відпочити, без людей, які просять зі мною сфотографуватися. Мені в таких випадках завжди хочеться запитати - хіба я схожий на мангуста чи мавпочку?
- Ви вже давно в акторській професії, а що зараз відчуваєте, коли виходите на сцену?
- Коли виходиш на сцену, почуваєшся голим. Начебто все і знаєш, але однаково таке відчуття. Тільки за півроку розумієш, що вдягнувся, що вже можеш щось із себе зображувати. А найстрашніше відбувається перед прем'єрою. Буває, що завтра прем'єра - а ти зовсім не знаєш, що і як грати, хоча ти професіонал. І все, що надягнуте на тобі, раптом розчиняється, ти знову стаєш голим.
- ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Домогаров пожертвував кіно
- А чого б ви хотіли ще навчитися в житті?
- Хотів би навчитися слухати. Бо всі ми розмовляємо, але тільки одиниці по-справжньому чують. У всіх є сім'ї, дружини, діти, але ми найчастіше їх не чуємо.