Наталія Розинська: Мені страшно жити в цій країні

Наталіє, чи пов'язуєте ви своє вчорашнє побиття з інцидентом, який стався у Львові 5 чи 6 травня?

Можливо, ви знаєте, я не можу цього стверджувати, друг мій, адвокат, має дуже чітку радикальну думку з цього приводу. Він пов'язує це з певними подіями, а я навіть не хочу вірити, тим не менше, вчора зі мною сталися дуже цікаві події. Я вчора зареєструвала в Печерському районному суді позов про захист честі й гідності щодо полковника міліції Володимира Поліщука. В мене є дуже великі хороші докази, це мій перший позов у житті, який я склала самостійно. В мене його прийняли без будь-яких проблем, потім я зателефонувала в "Телекритику", повідомила їм, що в мене є позов, докази, що якщо суд тільки захоче об'єктивно оцінити, то з цих доказів випливає, що я виграю на 95% і пан Поліщук вибачається переді мною. Я навіть не хочу від нього ні десять тисяч гривень, ні мільйони, ні одної гривні, я просто хочу, щоб він переді мною вибачився. Ще я зареєструвала адвокатський запит у МВД і адвокатський запит у ДАІ, бо мій позов проти пана Поліщука - це моя особиста справа, я буду її сама вести і сама себе захищати. Ми з адвокатом зареєстрували два запити, інформація, яку нам дадуть ці запити, допоможе в наступному позові.

Який іще буде позов?

Я буду позиватися до спецпідрозділу "Кобра". Я хочу, щоб ви мене правильно зрозуміли, я не можу пов'язувати ці події, можливо, це була випадковість, але просто такі події в моєму житті мали місце. А ввечері сталося те, що сталося!

Наталю, чи пам'ятаєте ви обличчя людей, які напали на вас учора, чи вони були в масках?

Один був у червоній бейсболці, а другий був за його спиною, тому я не розгледіла. Я дала пояснення вчора,ми будемо намагатися складати фоторобот. Я думаю, що ми докладемо усіх зусиль, щоб їх правильно описати й шукати.

Невже у вас у під'їзді немає консьєржа?

Немає, хоч це й центр міста, але там живуть досить прості люди, й у нас немає коштів на консьєржа, але в нас двері на кнопочці, на магнітику. Коли ти заходиш, а двері настільки тяжкі, що поки вони зачиняться, то якщо якась людина захоче пронирнути за тобою, то це можливо.

© Анатолій Степанов, tochka net


Саме так сталося і з вами?

За мною слідом зайшли двоє чоловіків і я не злякалася, тому що таке бувало й раніше, що ти двері відкриваєш і хтось за тобою заходить, не хоче в домофон дзвонити чи не хоче довго ключі шукати. Я не звернула уваги, але дійшовши до середини холу, хол невеличкий такий, я все ж таки подумала, що варто подивитися, що то за люди й чи варто з ними сідати у ліфт. Я обернулась, щоб розгледіти цих людей, і в цей самий момент я відчула удар у ліве око з усієї сили. Люди нічого мені не казали, не розмовляли зі мною, а просто почали бити.


Чи збираєтесь ви винайняти собі охоронців?

Я з великою радістю найняла б собі охоронців, але це дуже велике задоволення. Хочу вам сказати, що людина, яку я люблю, це вже не секрет - Микола Мельниченко вже звертався до Генеральної прокуратури України й на це є документальне підтвердження, документи знаходяться в нашого спільного адвоката, він є адвокатом Миколи й моїм теж - Микола Неділько. Він звертався до Генеральної прокуратури ще до того, як він покинув Україну, це було рік тому, з проханням надати мені охорону.

Чи не думали ви про еміграцію в Америку?

Я тепер буду думати, що мені робити далі, мені й раніше було страшно в цій країні, а тепер мені ще більше страшно.

Читай також