Андрій Джеджула: Хоч я всього лише спермодонор, але за свою дитину боротимусь до останнього

- Андрію, на якій стадії зараз ваш конфлікт із Сантою Дімопулос?

- У нас йдуть розгляди. Перша проблема пов'язана з незаконним перетином дитиною кордонів України. Грубо кажучи, заведено кримінальну справу в СБУ за ціэю статтею. Плюс підробка документів і використання їх - це теж в процесі.

- Ви зараз бачитеся із сином?

- Я не бачив дитини вже кілька місяців. Якщо бути точним, то через два дні буде 5 місяців.

© Лідія Тропман

- Чому? Ви телефонуєте Санті з проханням побачитися з сином, а вона вам відмовляє?

- Мушу сказати, що зараз у нас є спроба вийти на якийсь контакт. Сподіваюся, якийсь здоровий глузд візьме гору. Я ж не прошу нічого надприродного. Нормальні батьки, розлучаючись, підписують якісь домовленості. Не може бути, щоб усе це було в підвішеному стані. З цього все і почалося - коли я не побачив дитину на своєму дні народження. До того ж, я не давав дозволу на вивезення її за кордон на весільну церемонію. Я не починав першим цю всю конфліктну ситуацію. Це все дуже огидно... От у вас є діти?

- Немає поки що.

- А от батьки мене мусять розуміти - якщо не бачиш довго своєї дитини, то вона тобі починає снитися день у день! Зараз я не можу погодитись із запропонованими мені варіантами без підписання договору. Я просто хочу виховувати дитину 50 на 50 відсотків. Ми ж усе це можемо обговорити, поспілкуватися! Які проблеми? Але якщо про це не підписаний договір, як я можу бути впевнений, що завтра дитину, наприклад, не вивезуть в іншу країну? У такому випадку я можу дуже довго потім стукати в Інтерпол безрезультатно. А якщо у мене на руках буде домовленість про те, що я її виховую «50 на 50» - мені досить буде показати цей договір, Інтерпол дуже швидко знайде мою дитину і поверне. Ясна річ, поки я не отримаю такий договір, я не підпишу ніяких документів на вивезення дитини за кордон, вона буде заручником цієї ситуації. Але це мій гарант того, що людина нікуди не виїде з моєю дитиною.

© Віталій Лазебник

- Думаєте, Санта може так вчинити?

- У неї подвійне громадянство. Вона громадянка Євросоюзу і громадянка України. У нас не дозволені в країні біпатриди - особи, які мають подвійне громадянство, але, тим не менш, це особливо не регулюється. Маючи такі можливості, людина може в будь-який час зникнути. Мені б цього не хотілося. Сподіваюся, що такого не станеться, але випробовувати долю я не збираюся. На Державну прикордонну службу України було написано листа, навпроти моєї дитини там уже стоїть галочка, що вона невиїзна. Вона не може перетнути кордон України, поки я не дозволю письмово. Я б хотів закінчити цей конфлікт і з радістю забуду про всю цю історію, але є одне «але» - ми повинні сісти за стіл і підписати документ.

- А чому ви досі цього не зробили?

-Ну от людина вважає, що це все можна вирішити усно. Хоча ми не спілкуємося. Останнім часом це відбувається винятково через смс. Це обговорення якихось умов виховання дитини.

- Які у Санти умови?

-Вона не хоче нічого підписувати.

- Чому?

- Це ви їй поставте таке питання, а не мені. Мені здається, це чиста формальність.

© Лідія Тропман

- А ви з сином спілкуєтеся хоча б телефоном?

- Ні, ніяк. Розумієте, є ж багато способів перевірити, де дитина і що з нею. Я краєм ока, звичайно, придивлявся. Є спеціально навчені люди, які цим займаються... Так от, січневі свята дитина провела фактично в ув'язненні, на якийсь дачі, у родича її теперішнього цивільного чоловіка. На дачі вони сиділи з водієм, він же охоронець, і з нянькою. Це ненормально, тому що є живий батько, який міг би провести всі ці свята з сином. Я ж ніколи від цього не відмовлявся. Для мене це дико.

- Тобто ви, в принципі, незадоволені тим, як там стежать за вашим сином, як його виховують ...

- А ви вважаєте, що це здорово, коли дитина сидить з якимись чужими людьми?

- Але ж ви про це дізналися, чому ж допустили?

- Я знаю про це, так. От я намагаюся цю проблему вирішити. Але я ж в Україні! Я батько - значить, безправна істота, лише спермодонор. Але я з найпротивніших спермодонорів, тому я буду боротися за свою дитину до останнього, будь-якими способами, навіть найнеприємнішими, якщо знадобиться. А якщо мені не вистачить для цього коштів, я продам нирку.

Читайте також відверте інтерв'ю з Анастасією Волочковою.

Читай також