Маша Єфросиніна: Рада, що не маю ніякого відношення до модельного бізнесу

Красуня Маша зараз на вершині своєї популярності як телеведуча. Напевно, таких значущих результатів вона досягла не лише завдяки своїм професійним якостям, а й завдяки природній красі.

- Машо, зважаючи на ваш зріст, ви, мабуть. мріяли про кар'єру моделі?

- Мені ніколи не хотілося бути моделлю і зараз я рада, що не причетна до модельного бізнесу.

- Хто ваш найулюбленіший український дизайнер?

- У мене в категорії «улюблений» зовсім інші субстанції, я взагалі люблю одягати ті речі, які мені подобаються. Можу дозволити собі не дивитися на бренд. Не будемо зараз розбирати мене на частини, що в мене від кого, але я за будь-які прояви індивідуальності (сміється). Я купила чорну сукню з подіуму UFW у дизайнера Іри Каравай. Це чорна чернеча довга і проста сукня. Я от зрозуміла, що саме такі прості речі – це те, що мені зараз потрібно. Чорна сукня та біла сукня - це стан моєї душі.

- Це ваша єдина покупка за минулий Тиждень моди?

- Поки що так.

- Але, як відомо, ви любителька й різних західних брендів?

- Ви знаєте, так складається, що шопінг у мене найчастіше відбувається лише за кордоном. Тут я майже не ходжу по магазинах, я здебільшого шию одяг, переважно це щось сценічне для роботи, а скуповуюся в Парижі під час відпочинку.

- У вас є стилісти, хто вони?

- Зараз я працюю зі стилістами «Фабрики зірок». Сукні їхнього виробництва, але за моїми ескізами. Я беру безпосередню участь у розробці своїх сценічних костюмів. Я ж краще знаю, як себе одягти (сміється).

- Не хотілося б створити свою колекцію?

- Не люблю аматорства! Мені хочеться створити колекцію, просто тому, що хочеться, і все. Але якщо буде можливість і внутрішній настрій для цього… Усі дії повинні бути виправдані. Я не люблю марно гаяти час! На сьогодні живу так, щоб не було видно жодного мого недоліку. Я, на жаль, нічого не знаю про конструкцію одягу, тому, якщо виникне в мене така внутрішня потреба, я це зроблю.

- А який ваш повсякденний одяг?

- Удома я ходжу у футболці та штанах. Іноді в приголомшливому халаті, подарунку моєї куми, до речі, професійної моделі. Вона подарувала мені його на день народження. От я в ньому проходила майже всю зиму.

- Ваша донька така ж модниця, як і ви? Не вимагає купити ту чи іншу сукню?

- Ні. Вона завжди прислухається до моєї думки. Я в неї абсолютний, стовідсотковий авторитет і мене це дуже радує. Вона завжди з таким придихом запитує, що ми сьогодні одягнемо. Але я одягаю її не вульгарно, як деякі. «Одягну все краще одразу і бант причеплю на чоло» – у нас такого немає зовсім.

- Згадаєте дитинство, як ви ділили одяг із сестрою Лізою?

- Її дитинство припало на мою юність. Їй було 10, а мені 16, тому про поділ не йшлося.

– А ви не носили мамині речі?

- Ні, у нашій сім’ї не заведено мінятися речами. Я навіть у подруг ніколи нічого не брала.