Віталій Шинкар “Лемберг-і-Ада”

Рухаючись до Андруховича повз церкву святого Андрія, угледів, що чогось хоче від мене львівська повія.   В кишені проте не намацав я жодної, бодай, крони. Зникли умить палаци, луснули вщерть

Рухаючись до Андруховича
повз церкву святого Андрія,
угледів, що чогось хоче
від мене львівська повія.
 
В кишені проте не намацав
я жодної, бодай, крони.
Зникли умить палаци,
луснули вщерть корони.
 
Спустившись на грішну землю
вже біля святого Юра,
зловив я незлу ідею:
життя – то звичайна,
чи то пак знущальна,
чи навіть знищувальна гра!
 
Ховаючись, ніби в Андах,
на Замку Високім від спеки,
запитував – Де ж моя Ада?
І де є мої небезпеки?
 
Контемплятуючи з Босхом,
пив каву та їв цитрини.
Нема кармелітів босих,
зникли отці бернардини.
 
В Михайла зараз студити,
в Онуфрія – василіяни.
Мені ж бо хочеться пити,
ба більше, бути п’яним.
 
А понад усе – карнавалу,
і передусім для нас!
Най грає Леонкавалло,
хай скаже щось Фортінбрас!
 
Чорнила на площі Ринок
(подивитись рідкісних рибок
чи відвідати фірмовий Reebock?),
в Успенській самі ікони.
Від “Ляльки” до інших криївок –
знов грошові перепони.
 
У львівських кав’ярнях Поета
рішуче не існувало,
а я все не міг доперти:
він – мешканець Станіслава.
 
У жоднім львівськім соборі
Поет не сповідався,
втім, віднайти’го у Львові
не вельми я й сподівався.

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.

Поділися в соціальних мережах

Теги

Читай також


Новини партнерів


Коментарі

символів 999

Новини партнерів

Новини tochka.net

Новини партнерів

Loading...

Ще на tochka.net