Андрій Молочний: Почуваюся 19-річним студентом

Головні актори «Файни» – Андрій Молочний і Сергій Притула – для чергового сезону готують оригінальні скетчі про відносини викладачів і студентів.

Про улюблених героїв, нових персонажів і ставлення до цензури Андрій Молочний розповів в інтерв'ю E-motion:

– Роль студента ви отримали випадково?

– У нас, насправді, все дуже просто відбувається, чітких зборів щодо розподілу ролей немає. Придумуються персонажі, а там, як кажуть, «кому сорочка ближча». Я запропонував зіграти студента, хоча свого часу не був таким розкутим. Вчився добре, але з боку бачив, як це може бути інакше! Тому зараз я у шкурі цієї молоді, повірте, від цього мені дуже весело. Сергію перепала роль викладача, у яку він вписався ідеально. Тим паче, рік тому ми якось знімали скетч «Даішники», де Сергій був в образі професора. Ми запам'ятали – і вирішили втілити цю роль.

- Хто допомагає в написанні діалогів?

- У нас є кілька авторів, які пишуть тексти, але, коли ми починаємо грати, просто відкладаємо сценарій і імпровізуємо. У процесі роботи з'являються інші емоції, відповідно, інші думки та слова.

- Який відсоток імпровізації в скетчах?

- Я гадаю, точно більше 50%. І тут велику роль відіграє Comedy. Приміром, у дуеті ім. Чехова є номери, які я з Лірником щоразу показую по-новому. Ми можемо разів двісті демонструвати те саме, і щоразу це буде нова фішка. Ми із Сергієм ніколи себе не стримуємо і, якщо треба, вставляємо «гостре» слівце, адже це лише пожвавлює процес. До того ж, це позначається й на глядацькій аудиторії.

- Які асоціації викликає сучасне життя студентів?

- Я теж асоціюю себе із сучасним студентом, хоча 10 років тому закінчив ВНЗ (сміється). Прекрасно розумію та здогадуюся, що зараз цікаво студентам. Мій час зупинився у 19 років, коли я був на третьому курсі, саме в цьому стані я зараз і перебуваю. Гадаю, за 10 років студенти особливо не змінилися, інтереси й потреби ті самі.

– Основні атрибути студентського життя вам знайомі?

- Авжеж! А звідки я все це беру? Я приїхав із Коростиня в 1995 році, вступив до університету, прожив 6 років у гуртожитку. Тож усі таємниці студентства мені добре знайомі.

- Чого варто очікувати в новому сезоні «Файни Юкрайни»? Хто займається творчим процесом?

- Усім творчим процесом займаюся я і, звісно ж, раджуся із Сергієм. Продумуємо образи, спілкуємося з авторами, після чого даємо завдання адміністративній групі, яка для кожного скетчу підбирає відповідну локацію. Щоб зрозуміти, які корективи треба внести в проект, часто переглядаю знятий матеріал, піднімаю архіви минулих сезонів. Згодом усвідомиш, що від тих або інших героїв треба відпочити, тому в кожному сезоні з'являється щось нове. Нинішній сезон загалом можна назвати рекордним: очікується близько 6 сюжетних ліній, крім того, «старі» герої повністю оновилися. Наприклад, Марічка й Антон «розбиваються» об скелі Києва та знову повертаються до Жашкова. Олігархи перемістилися до лісів Карелії, із нових героїв з'явилися два товариші-качки, реально дуже тупі, але позитивні. Перераховувати можна нескінченно. Ті ж «Професор і студент», «Наукові співробітники». Армія з кабінетів із телефонами перемістилася на полігони. До речі, знімали у страшенні морози.

– Які герої «Файни» завжди викликають у вас усмішку?

– Якщо чесно, усі образи улюблені. Ти не можеш знімати те, що тобі не подобається, оскільки результат насамперед оцінює глядач. Із цього циклу особливо сподобалися качки, студенти. Окремо хочеться сказати про «Файна ТБ». У Пипки з'явилася студія, у яку приходять гості. Пипка просто преться від себе, таку «зірку» піймав, дозволяє собі жорсткі пасажі в кадрі.

- Яким чином встановлюєте для себе рамки дозволеного?

- Ми самі собі цензура. Немає значення, хто і що говорить, важливо, щоб тобі не було соромно за той продукт, який ти випускаєш. Ми намагаємося не зачіпати болісних тем, щоб не образити когось, згладжуємо гострі кути. Наша мета – створити веселий продукт.

- Скільки буде локацій у новому сезоні?

- Полічити складно, так багато ліній і персонажів. Знімати плануємо в межах України. Складно переміщатися на далекі відстані. Ми якось їхали 100 км по таких дорогах, які не піддаються жодному опису. Складностей вистачає, але, повірте, це того варте!