Коли ми звернулися до Дар'ї Шаповалової з пропозицією зробити інтерв'ю, вона відразу поставила одну умову – спілкуватися будемо саме про моду й fashion-індустрії, а не про гламур і світське життя. На думку Дар'ї, в нашій країні дуже часто плутають ці поняття. Ми натяк зрозуміли і спробували уникнути питань із нальотом гламуру. Тим паче, й без того поговорити було про що.
– Дар'я, в першу чергу розкажіть про свої враження від роботи на Тижні високої моди в Парижі. Що запам'яталося найбільше?
– Я вже п'ятий раз поспіль відвідую тижні haute couture, і чимось просто так здивувати мене вже складно. Але цього разу нам уперше вдалося зустрітися і зробити докладне інтерв'ю з однією з 200 справжніх клієнток haute couture. Як ви знаєте, це ж абсолютно закрита каста. Бетті Лагардер – одна з найвідоміших клієнток haute couture у світі. У її колекції – близько 30 суконь, і нещодавно їм була присвячена ціла виставка. Вона проходила в Сан-Пауло, на батьківщині самої Бетті. Пані Лагардер розповіла мені дуже багато цікавих подробиць зі світу високої моди. Наприклад, від неї я дізналася, що якщо клієнтка будинку моди не встигає прилетіти на показ, то спеціально до неї висилають приватний літак зі швачкою та зразками з нових колекцій. Звичайно, це привілей тільки виняткових клієнток.
– А які покази вам сподобалися?
- Зрозуміло, показ будинку Chanel був, як завжди, прекрасний. Це перша колекція, в якій Карл Лагерфельд не використав традиційних для будинку кольорів: чорного й navy. Усі традиційні для Chanel речі були присутні, але цього разу були виконані в пастельних кольорах. Після показу Карл розповів мені, що ідея нової колекції прийшла до нього прямо уві сні. Щоб реалізувати її, йому довелося пропрацювати всі різдвяні та новорічні свята. І не дивно: Лагерфельд відомий своєю тевтонською дисципліною та витримкою. А ще Карл розповів мені про своїх улюблених російських письменників: одним із них виявився Лев Толстой.
– Якщо згадати минулий сезон. Який показ ви назвали б найбільш вражаючим?
– Таких було багато, і про всі ми розповіли у «Тижні моди». Наприклад, показ Гальяно, який певною мірою був присвячений Україні. Британець надихався етнічними костюмами різних народів, і дуже важливу роль у його колекції зіграли традиції українського весільного костюма. Українські дизайнери нічого подібного не робили. І це нормально: коли ти живеш у країні, тебе постійно оточує її культура – тобі дуже важко подивитися на неї збоку. Ще одне шоу, яке я відзначу – це Alexander McQueen. Його покази завжди викликають фурор, але останній, сезону весна-літо 2010, перевершив будь-які сподівання. Після показу я поспілкувалася з Ніком Найтом – культовим фотографом, засновником революційної мережевої SHOWstudio, який зробив відео, що транслювалося під час шоу. Він розповів, що головна ідея МакКвіна була показати перехід від землі до води – це легко можна помітити за кольорами. Ну і, звичайно, варто відзначити неймовірне взуття, яке я відразу побігла міряти за лаштунки. На жаль, у ньому неможливо ходити. Не знаю, як це робила Дафна Гіннес. Ну і всі потім бачили ці туфлі в кліпі Lady Gaga Bad Romance.
– На ваш погляд, наскільки важливе шоу на показі?
– Звісно, елемент шоу дуже важливий, але воно ніколи не повинно затьмарювати саму колекцію. Якщо шоу пройде на найвищому рівні, але колекція при цьому буде слабкою, – про це так і напишуть згодом. Так що це питання балансу й гармонії. Якщо у МакКвіна дуже вражаючий перформанс, то й не менш приголомшлива колекція. Шоу – це ціла культура.
– Багато хто стверджує, що зараз мода – це не мистецтво, а в першу чергу бізнес. Ваша думка?
– У моді завжди є місце мистецтва, але в першу чергу це, звичайно, індустрія. І дизайнери одягу вже давно нам це довели. Якщо Карл Лагерфельд і показує колекцію, яка більше схожа на перформанс, ніж на звичайний модний показ, то відразу після цього він їде вибирати тканини для наступної колекції. І якщо дизайнери співпрацюють із сучасними художниками, то вони дуже добре розуміють, де починається бізнес, і де закінчується мистецтво.
– Але, наприклад, банкрутство будинку Крістіана Лакруа назвали свідченням того, що бізнес витісняє мистецтво.
– Крістіан Лакруа не зміг підлаштуватися під сучасний світ моди. Він випускав по 2 колекції за сезон: одну haute couture і одну pret-a-porte. Вони мало чим відрізнялися одна від одної. Напевно, йому треба було якось переформатувати свій бізнес. Мені теж дуже шкода, що він пішов з моди. Ми робили про це сюжет, спілкувалися з усіма критиками, які висловлювали з цього приводу своє обурення. Але це життя. Це не перший будинок моди, який збанкрутував за останні сто років. Він просто не витримав конкуренції. Але його банкрутство – не свідчення того, що мистецтва більше немає в моді.
– Поговоримо про українських дизайнерів. Хто з них, на ваш погляд, домігся найбільшого успіху?
– Лілія Пустовіт. І це навіть не моя, а, радше, сумарна думку. Її знають у Москві, її знають за кордоном. Пустовіт «продається» у відомих європейських концепт-сторах, причому її обирали не ми, а зарубіжні баєри. У тих магазинах, де продають речі Пустовіт, мріють продаватися навіть відомі європейські дизайнери. Також у неї були покази в Лондоні. Втім, далеко не завжди той факт, що український дизайнер показує колекції за кордоном – це вже добре. Були випадки, коли це мало комічний вигляд. Але не будемо називати прізвищ.
– А з молодих дизайнерів кого б виділили?
– У нас у країні складно зрозуміти, хто молодий, хто старий, хто початківець. Українські дизайнери дуже довго залишаються молодими. Але, напевно, варто виділити Ксеню Марченко. Вона зробила капсульні колекцію для концепт-стору Сhambra. Вже чудово! З нею працювали баєри, їй замовили цю колекцію й одразу купили. Тобто, якийсь рух є. Нехай це було не сто суконь, а десять, але вони були. І вона не продала їх з-під поли своїм подружкам. Плюс вона продається в Москві. Як на мене, прекрасний результат.
– На ваш погляд, чого бракує українським дизайнерам, щоб успішно працювати на європейському ринку?
– Душевної відкритості, свободи думки і, звісно, прагнення. Я навіть не хочу говорити про тих дизайнерів, у колекціях яких дуже багато вульгарності. Але ті, хто ось-ось може заявити про себе в Європі, повинні більш активно діяти. Адже це не просто щасливий випадок, коли ви зустрілися з баєром у кав’ярні. А це робота: сто разів телефонуєте баєру, берете участь у виставках і спілкуєтеся з людьми. Звісно, це потребує певних фінансових вливань, але й за невеликого бюджету можна намагатися щось робити: писати в маленькі магазини, концепт-стори. Так що бракує активності.
– Чи є в нашої моди якась національна особливість?
– Краще, щоб цього не було. Мода космополітична. Коли приїжджав Годфрі Діні (критик і аналітик моди, головний редактор порталу Fashion Wire Daily), він казав: усім українським дизайнерам не потрібно забувати про своє коріння, але водночас у міру користуватися своєю культурною спадщиною. Тому що не всім за кордоном вона цікава.
– Їхав на інтерв'ю в метро, й там на моніторах транслювали показ Сhanel. У зв'язку з цим питання: мода й масовість – поняття зіставні?
– Знаєте, я була в Парижі і прийшла в гості до своїх кузен. Їхня мама ніколи не працювала в світі моди, й цікавиться нею просто як обиватель. І перше, що вона запитала, як тільки я зайшла: «Ну як тобі показ Сhanel?». Це жінка, яка ніколи не купить собі нічого з Сhanel. Навіть парфуми. Але вона в курсі того, що Карл Лагерфельд показав під час тижня моди від кутюр. Тому fashion може бути для мас. У ньому можуть розбиратися багато людей. Ось ми всі дивимося фільми, потім обговорюємо їх, висловлюємо свою думку. Але це не означає, що ми колись гратимемо в кіно. Так і в моді. Нею можна й потрібно цікавитися. Хоча б тому, що це дуже цікава галузь знань.
– Який відсоток українців, на вашу думку, цікавиться модою?
– Мабуть, відсотків два справді цікавляться і ще два відсотки думають, що цікавляться. Часто люди вважають, що мода – це одяг і все, що пов'язано з його придбанням. Але це лише шопінг. І не потрібно це плутати. Так само, як і гламур у нас часто плутають зі справжньою модою.
– Як ви гадаєте, які причини того, що українці мало стежать за світом моди?
– Я думаю, це скоріше історичні причини. Тут не питання благополуччя.
– Якою ви бачите ситуацію в Україні років за 10-15?
– З'явиться більше молодих дизайнерів. Покоління дизайнерів, які були популярні в 90-их, стануть уже не так відомі. Тобто відбудеться зміна поколінь. Напевно, кілька дизайнерів продаватимуться не лише в Україні. Не можу сказати, що буде дуже розвинена fashion-індустрія – не факт. Але сподіваюся, що люди купуватимуть більше одягу від національного виробника.
– Якщо вже говоримо про майбутнє, які у вас плани на 2010 рік?
– У нас дуже багато планів. Ми хочемо привезти в Україну дуже цікавих людей зі світу моди. Привеземо для того, щоб у молодих українців, які цікавляться й люблять моду, була можливість дізнатися більше. І навряд чи це буде в рамках Українського тижня моди.
– До речі, якщо говорити про UFW. В чому полягає головна відмінність нашого тижня моди від Нью-Йорка, Лондона, Парижа?
– У тому, що він український (усміхається). Насправді він іще дуже молодий. Звісно, найголовніша відмінність – це відсутність баєрів. Також це єдиний тиждень моди, який чомусь припадає на вихідні. Тобто проходить не з понеділка по неділю, а із середи по середу. Це, напевно, щоб усі сходили як на тусовку. Причому самі дизайнери починають ділити час: у кого в суботу о шостій годині вечора, а у кого о сьомій. Зазвичай це не важливо. Якийсь найважливіший показ Chanel може бути призначений на 10 ранку – і всі прийдуть. У нас же до показу ставляться як до вечірки, тому всі дизайнери й прагнуть призначити «вечірковий» час. Але не потрібно нікого в цьому звинувачувати – просто так є. Все зміниться з часом. Це питання внутрішньої культури, яка в нас поки що не напрацьована.
– Ну, тоді будемо напрацьовувати. Даша, останнє запитання. Що буде актуальне в новому сезоні весна-літо?
– Буде менше 80-х, яких було дуже багато в минулих сезонах. Якщо говорити про кольори, буде багато пастельних кольорів, а менше темної гами. Хоча, звісно, нікуди не зникне чорний, як мікротренд. Але, я думаю, цей колір буде завжди, оскільки він багатьом личить і дуже комерційний. Але на подіумі значно більше пастельних кольорів. І дуже багато романтики: всілякі рюші, волани, – такий дівочий стиль. Просто всі трохи втомилися від рок-стилістики. Звісно, назовсім вона не пішла, але її стало трохи менше, й вона стала не такою нарочитою. У цьому сенсі примітний показ Chanel. Там було багато сіна, село, й дівчата ходили у світлих сукнях. Ось це – основний напрямок сезону.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі (6)