Ольга Навроцька: Ніколи не пізно закохуватися та бути коханими!

Річ у тім, що це свято Олі особливо не запам'ятовується. Зате більше її охоплює стан передчуття…. передчуття кохання.

Навроцька впевнена, романтики багато не буває, тим паче, коли з тобою відбувається всім відома «хімія» почуттів.

- День святого Валентина можна назвати святом, яке має для тебе велике значення?

- Якось дивовижно це свято мені не запам'ятовується. Можливо, тому, що одразу за ним мій День Народження. Оце свято! Я чекаю його більше, ніж Нового року!

- Цього року буде щось особливе?

- Цей день я проведу у вузькому домашньому колі з близькими людьми.

- На сьогодні з чим асоціюється кохання?

- У мене зараз стан його передчуття. І моєму настрою дуже підходить діалог двох героїв із роману Ліпскерова. Друг головного героя каже: «Я одружуюся». Герой питає: «А що, вже є обраниця?». А той відповідає: «Ні, але є передчуття». От і в мене таке відчуття, що цього року подібне відбудеться й зі мною. Минулий рік я витратила на нові творчі плани, самореалізацію. На сьогодні, я розумію, що хочу закохатися.

- Зважаючи на досвіт, романтики найчастіше буває багато чи мало?

- Романтики ніколи мало не буває. Це краще, що є у стосунках між двома людьми. Мені здається, дуже складно простежити, коли вона минає, поступаючись місцем реальності. Момент невловимий і найчастіше супроводжується сумом.

- У всього є свій строк придатності, строк життя. На твій погляд, скільки живе кохання?

- Знову я почну з книжки. У Бегбедера є роман «Кохання живе три роки». Наприкінці стає зрозуміло, що герой сам придумав цей строк. Я цілком і повністю в цьому впевнена. Ми взагалі любимо до всього підходити з лінійкою та календарем. А кохання – це енергія, ні в кого немає меж, вона може закінчитися через місяць, а може й усе життя тривати. Знову ж таки, багато залежить від категорії кохання: є кохання+дружба, є кохання+секс, а є кохання+кохання. Для тривалий стосунків доречний перший і другий варіант. А кохання+кохання – не завжди творче, це може бути вкрай руйнівним і дуже коротким, але запам'ятатися до кінця днів твоїх.

- А як ставишся до стереотипу, що кохання може бути лише раз у житті?

- Я вважаю, це стереотип, хоча знаю кількох людей, які кохали один раз, й сумніваються в тому, що з ними це повториться. Добре було б один раз, назавжди, та ще й взаємно. Але це вже з області фантастики, судячи зі світової літератури, кінематографа та музики. І хоч це й дивно – життя загалом.

- У твоєму випадку кохання вгасає природнім шляхом чи доводиться іноді використовувати «насильницькі» методи?

- Я ніколи не вбиваю своїх почуттів, це робить життя, обставини. Напевно, там, нагорі, краще знають, що мені потрібно, і мої стосунки завжди закінчуються самі по собі.

- Кохати ніколи не пізно?

- Ніколи не пізно закохуватися, кохати та бути коханими. Просто що пізніше, то складніше любити всупереч, а не за щось. Добре, коли взагалі не розумієш, що відбувається, просто хімія й усе.

А ви вже зустріли свою другу половинку