Євгенія Власова: Я вийшла б заміж за дідугана!

Із приходом весни у наших знаменитостей, як і в більшості людей, спостерігається активний сплеск гормонів. Зіркам, особливо жіночій половині, хочеться ніжності, турботи і, звісно ж, кохання. «Чоловіки, будьте уважніші!», – закликають прекрасні дами.

Євгенія Власова не стала винятком. Попри скептичне ставлення до 8 Березня, Женя сподівається, що сильна стать усе-таки залишиться сильною і достойною.

Про симпатії до чоловіків, нерівні шлюби й традицію святкування 8 Березня співачка розповіла в інтерв'ю E-motion:

- Женю, які чоловіки зараз цікавлять?

– Насправді це дуже складне запитання. Я багато разів говорила про те, що в космос треба завжди посилати потрібну енергетику, запит. Рано чи пізно ти одержиш бажане. Я відправляла запит, відправляла, але, на мою думку, мені потрібен інопланетянин (сміється), ще не прилетів. Однозначно, я звертаю увагу на людські якості.

- Вік має значення?

- Раніше я вважала: що старший чоловік, то він розумніше. Насправді ні. Розумним або народжуєшся, або ні. З віком можеш тільки набути досвіту та розвинути свої кращі якості. Звісна річ, із молодими веселіше, вони безпосередні, більш активні. Хоча всі чоловіки – різні. Приміром, у мене є знайомий, старший за мене на 13 років, а досі розуму не нажив. Буває, навпаки, коли молоді хлопці просто вражають своєю мудрістю.

- Змогла б вийти заміж за чоловіка значно старшого за тебе?

- Я замислювалася над тим, чи змогла б я вийти заміж за старого мільярдера. Тільки зараз я розумію, що ці старі люди, за великим рахунком, не відчувають своїх років. От навіть узяти мене. Мені 31 рік, а почуваюся на 18, а то й на 16 років. Тож вік – це відносне поняття. Цілком можливо, я змогла б покохати старого чоловіка, саме як людину, і навіть вийти заміж за нього. Звісно, він не приваблюватиме мене сексуально, оскільки молоде, накачане тіло – це завжди приємно!

- Хто до тебе зараз залицяється?

- Та багато різних дивних людей, але я свого погляду поки що ні на кому не зупинила. Я – в очікуванні та передчутті дива!

- У якому віці тебе вперше привітали з 8 Березня?

- Думаю, я не відрізняюся від усіх радянських дітей. Це були однокласники, які рік у рік дарували подарунки – хочеш чи не хочеш, а дівчинці щось треба подарувати. Уперше мені подарували набір для вишивання. Ще пам'ятаю, мене обурив носовичок: усім дівчатам ляльки подарували, а мені носовичок.

- У старших класах подарунки стали більш «дорослі»?

- У старших класах якось по-дурному все вийшло: 8 клас я відучилася в одній школі, 9-й – у другій, 10-й – у третій, а 11-й я закінчила вже в музичному училищі ім. Глієра. Із цієї причини не змогла завести близьких друзів, які дарували подарунки від душі.

- Цей день хочеться провести із чоловіком чи з близькими подругами?

- Особисто мені хочеться побути із коханим. Із дівчатами завжди можна зустрітися, побалакати. Значно приємніше, коли твій чоловік повністю присвячує тобі цілий день.

- Можеш назвати 8 Березня щирим святом?

- Якщо чесно, ні. Загалом це дурниці – вітати жінку лише 8 Березня. Я сказала б, це притаманно більш бідним соціальним верствам. Жінку треба балувати щодня, тільки тоді вона відповідатиме взаємністю своєму чоловікові. 8 Березня для коханої жінки треба влаштовувати цілий рік, день, ніч і кожного ранку. Клара Цеткін вигадала це свято в революційний час – зміни були необхідні, адже тільки так можна було змусити чоловіків згадати про жінок.

А ви привітали своїх коханих?