Влад Яма: Не люблю, коли з мене жартують

Із Владом Ямою ми поспілкувалися на зйомках нового гумористичного шоу ТРК «Україна» «П'ятниця вечір». Ведучі програми Максим Бахматов і Валерій Харчишин підготували для відомого танцюриста кілька сюрпризів: призвели учасника кастингів «Україна має талант», якого Яма «забракував», змусили читати новини й тупцювати босоніж по яйцях.

– Влад, як враження від зйомок у шоу «П'ятниця вечір»?

– Я можу сказати, що ми чудово повеселилися! Бахматов і Харчишин улаштували мені декілька випробувань. Втім, ви все побачите самі першого квітня.

– До речі, як ставитеся до цього дня? Жартує з когось?

– Я сам не люблю відчуття, коли пошиваєшся в дурнях, тому намагаюся не ставити в таке становище інших. Звісно, жарти бувають різні, і все залежить від того, як це зроблено. Але якщо жарт злий, то я можу дуже серйозно образитися. А якщо жартують по-доброму, як у «П'ятниця, вечір», то можна й самому посміятися.

– Який найсмішніший розіграш у вас був на перше квітня?

– Особисто в мене такого нічого не було. Ми колись у гуртожитку розіграли свого друга – перевели годинник на стіні і його наручний годинник на годину вперед. Він, природно, поспішив на роботу трохи раніше й був здивований, чому в транспорті так мало людей і в офісі майже нікого немає.

– Останнім часом дуже багато пародій на вас. Не дратує?

– Ні, я абсолютно адекватно до цього ставлюся. Головне, щоб це було зроблено талановито і смішно.

– Ви самі любите посміятися із себе?

– Звісно. Це може чомусь навчити, тому що в хороших пародіях показують ті речі, які людина в собі не помічає. І це чудова можливість подивитися на себе збоку.

– Але бували якісь неприємні жарти чи пародії?

– Ви знаєте, навіть якщо я й чув щось таке, то не повторюватиму цього. Оскільки в моїх устах це вже матиме зовсім інше значення. Тому я намагаюся не звертати уваги на такі речі. Тим паче, говорять не лише про мене, а й про багатьох інших публічних людей. І часто говорять те, чого не було насправді. Але будь ласка. І журналістам є чим зайнятися, й людям про що попліткувати.

– А чим вас можна образити? Наприклад, прізвиська якісь були в школі?

– Прізвиськ ніяких не було. Мене всі називали на прізвище, й перший час я дуже ображався. Мені не подобалося, я якось соромився. Але потім настав момент, коли я почав пишатися своїм прізвищем. Іноді також обзивали «танцюрист». Причому з такою негативною, зневажливою інтонацією. Але того дня, коли я вперше виступив у школі, всі насмішки припинилися.

– А ніколи не обзивали «лисим»?

– Так, було таке пару разів, але це звучало від людей неадекватних, підпилих або просто нездорових по життю. Тому я не звертаю уваги на такі випади.