Ілля Чічкан: Із Машею у нас ніколи не було проблем у сексі!

Уже четвертий рік поспіль Ілля зі своєю коханою дружиною Машею Шубіною «зимує» у спекотній Індії. У країні контрастів художник не лише заряджається сексуальною енергією, а й, безперечно, черпає сили для нових робіт.

Про незабутню поїздку до Індії, місцеву «Рубльовку» та сільські розваги читайте далі.

- Останнім часом ви значну частину часу проводите в Індії?

- Здебільшого так, але в Індії я переважно проводжу зиму. Коли всі поринають у сплячку в холодних країнах, я, навпаки, їду до теплої і працюю.

- Чим безпосередньо займалися в Індії?

- Я готував виставку, що відкривається 4 червня в «Шоколадному домі».

- Після Індії багато починають займатися йогою, вести здоровий спосіб життя. У вас як із цим?

- Я постійно займаюся йогою, але в мене своя побутова йога – сидіння на унітазі, це ж теж своєрідна медитація. Намагаюся йогу адаптувати під свій спосіб життя.

- Мабуть, це позначилося не лише на сімейному житті, а й на якості сексу?

- На якості позначилося! (сміється). Хоча, думаю, що ми й у Сибіру могли б цим займатися. З Машею у нас ніколи не було проблем у сексі. В Індії гіпертрофуються самі стосунки, ми 4 місяця жили в раю, хоча Індія зовсім не рай, просто ми цей рай самі собі влаштовували. Звісна річ, сприятливі умови завжди підштовхують до активних дій і рухів.

- Як вам місцевий колорит?

- Наш, український, вражає! (сміється). Тут такі аборигени, усі одягли якесь дивне взуття, незрозумілий одяг. Зізнатися чесно, ще ніде таких аборигенів не бачив.

- З ким переважно спілкувалися в Індії?

- Ми жили в селі, тому наше коло спілкування становили рибалки, свині та папуги. Я четвертий рік поспіль їжджу в одне і те саме місце, це звичайне село. Люди здебільшого займаються сільським господарством, роблять кокосову горілку, вирощують свиней, ловлять рибу, розводять туристів-іноземців – загалом, живуть нормальним, звичайним життям.

- Крім сільського життя, як ще розважалися?

- Індія – країна велика, тому в сенсі розваг можна знайти все, що завгодно. Скажу більше – там є навіть «Рубльовка», там тільки росіяни, тільки наркотики, моделі та повії. Тож, якщо вже зовсім приївся місцевий колорит, можна на день поїхати на «батьківщину».

- У Києві часто зустрічаєтеся з друзями, можливо, влаштовуєте «квартирники»?

- Перебуваючи в Києві, я тільки за «квартирники», оскільки клубне життя вже приїлося, та й вік уже не той. Краще влаштувати вдома справжнє розгуляєво!

- Запрошуєте відомих людей?

- Буває по-різному, головне, щоб це були приємні люди. Мені здається, я вже досяг такого становища, коли немає потреби спеціально гнатися за якимись знайомствами, та й загалом це нічого розумного й не дає. Адже відома персона може бути як приємною людиною, так і цілковитим ідіотом, статус не визначає її «змісту».

- Напевно, після приїзду відчуваєте творчий зліт?

- А куди ж без нього! (сміється). От, готую виставку-звіт про індійське відрядження.

- Яка тематика?

- Називається виставка «Лайно і золото». Вона розповідає про саму Індію і про моє життя також. Мені здається, «Лайно і золото» – це різнопланові речі, але якщо задуматися, абсолютно однакові.

Залишається лише подивитися нові роботи художника, щоб укотре переконатися в силі таланту Іллі Чічкана.