Джамала: Побутують чутки, що я донька Жанни Агузарової

В ексклюзивному інтерв'ю E-motion екстравагантна співачка розповіла про найбезглуздіші вимисли, які читала про себе.

17 травня 2010, 18:16

Одна із найяскравіших українських виконавиць, 26-річна Джамала (за паспортом Сусанна Джамаладінова) нечасто дає інтерв'ю. Але для E-motion зробила виняток і розповіла про вимисли журналістів, спів під фонограму та стосунки з Аллою Пугачовою.

- Джамало, ви стали популярною після перемоги на конкурсі «Нова хвиля». Як змінилося ваше життя після Юрмали?


- Звіснка річ, щось змінилося: я стала більш публічною людиною, більш популярною артисткою, мене тепер пізнають і запрошують. Але те, що не змінилося, — це моя музика. І цьому факту я дуже рада. Просто раніше я могла представляти свою музику вузькому колу — це 30-40 осіб, що збиралися на мій виступ у якомусь клубі. Зараз же межі моєї аудиторії дуже розширилися, і для мене як для артиста це дуже важливо. Я не зрадила своїй музиці.

- Не підлаштовувались під рамки формату?

- Так. Я не підлаштовуюсь під формат, співаю від душі те, що близьке мені, і при цьому моя аудиторія зростає. Мабуть, у цьому й полягає моя музична міні-революція. 

- Раніше ви не могли співати те, що хотіли?

- Могла, але це намагалися загнати в якісь рамки. Я пам'ятаю, як приходила на відбір «Євробачення». Це був рік, коли на конкурс від України поїхала Тіна Кароль. Мене тоді дуже попросила мама і тільки задля неї я взяла участь у відборі. І пройшла до фінальної п'ятірки. Отже, я ніколи не забуду слів одного з членів журі, Едуарда Кліма. Він сказав: «Джамала, звісно, класна, але це клуб». І раніше в нас були дуже сильні розбіжності в цьому. Я дуже рада, що змогла зламати ці рамки.

- Але, все-таки, чи не здається вам, що це страшне слово «формат» – у більшості випадків якийсь міф, яким лякають артистів-початківців?

- Ні. Ось вам приклад із практики. Мій останній сингл You're Made of Love. Пісня містить такі слова: «відкрий своє серце», «ти не самотній», «дозволь кохати себе». Звісна річ, я заспівала її у своєму стилі, й одразу виникає запитання у декого: «А може, її трішки спростити, оскільки її можуть не взяти на радіо?». На що я відповіла категоричною відмовою та заборонила змінювати навіть ноту. І це була наша велика перемога, коли ми дізналися, що цю пісню дуже часто крутять на деяких радіостанціях.

- Якщо на якомусь етапі ви зрозумієте, що аудиторія не сприймає вашої творчості, будете підлаштовуватися?

- Знаєте, якби я хотіла одразу заробити мільйон (а в такому бажанні немає нічого дивного), то я, мабуть, створила б щось таке, що купили б усі та відразу. Але я хочу заробити свій мільйон поступово, чесно та не зраджуючи своїй музиці. І я вірю, що мені все вдасться.

- Не боїтеся повторити долю співачки Ірис, яка теж голосно заявила про себе на «Новій хвилі», але потім кудись зникла?

- Мені складно говорити про долю. Тим більше про долю іншої людини. Очевидно, у неї були якісь причини, адже не все так просто. І не треба одразу навішувати ярлики, казати, що «ця зірка швидко згасла». Я щиро сподіваюся, що Ірис ще заявить про себе.

- Вас зачепила зіркова хвороба?

- Мені здається, зіркова хвороба виникає тільки у тієї людини, яка стала популярною зненацька і не знає ціни всьому цьому. Наприклад, працювала дівчина бухгалтером, завжди хотіла співати, але жодної музичної освіти не здобувала, і тут несподівано побачив її хтось, зняв кліп і все — популярність. Вона дає інтерв'ю, позує для фотографів і вважає: «Я – зірка». А люди, які довго та цілеспрямовано йшли до своєї мети, ніколи не відчуватимуть такого, оскільки знають цьому ціну.

- Тобто жодного разу ніхто з ваших друзів або близьких не сказав: «Джамало, ти захворіла на зіркову хворобу»?

- Я досі спілкуюся зі своїми консерваторськими педагогами, спілкуюся з усіма музикантами, з якими грала. І якщо хоч на секунду ці люди відчують мою зарозумілість, то для мене як для особистості це крах.

- Як ваші близькі сприймають вашу популярність?

- Дуже позитивно. Вони, безперечно, пишаються мною. Просять записати диск із якоїсь телепередачі, де я брала участь. І це дуже приємно для мене, адже це найближчі мені люди. Звісно, іноді вони не розуміють моєї музики, адже виросли трохи в іншій епосі. Але я починаю пояснювати, доводити, що це справді хороша музика. Для мене важлива їхня думка та визнання.

- Чи відчули ви так званий тягар публічності?

- Я ще не почуваю жодного тягаря. Іноді, щоправда, прошу свого піар-менеджера звільнити мене від якихось контактів із журналістами, оскільки відчуваю, що спізнююся в музичному сенсі. Але це не означає, що я втомилася від уваги преси — просто мені хочеться більше попрацювати.

- Яку найбільш безглузду вигадку ви про себе читали?

- Десь написали, що я донька Жанни Агузарової. Хтось дуже постарався, знайшов фотографії, порівняв. Причому там були такі фотографії, де взагалі жодної схожості не спостерігалося.

- Як відреагували, коли це прочитали?

- Безперечно, з усмішкою. А як інакше? У мене мама також музикант, але не Жанна Агузарова (сміється).

- Як ставитеся до чорного піару?

- Я не вбачаю сенсу в цьому, чесно. Моя музика — це не випадковість, і я щиро вірю, що за допомогою Бога я покажу свою кращу сторону. Я не прагну фальшивої популярності, а просто хочу робити те, що мені подобається, і приносити радість людям. Тому чорний піар — це не для мене.

- На відміну від багатьох інших представників нашого шоу-бізнесу, вас не часто зустрінеш на різних тусовках. Вам не цікаво чи не запрошують?

- Певна річ, запрошують, і багато. Але я волію побути вдома, попрацювати, послухати музику. Може, вам це здасться нудним, але це так.

- Ви так захоплено розповідаєте про музику, а чим захоплюєтеся, крім неї?

- Трошки кіно, трошки модою. Усім, що пов'язане з творчістю. Але, звісно, здебільшого музика.

- Скажіть, а ви співали колись під фонограму?

- Співала, зізнаюся чесно. І для мене це справжня каторга. Я дуже імпровізаційна людина і для мене заспівати точно так само, як записано на диску, практично неможливо. Єдиний раз у житті мені довелося співати під фонограму на «Різдвяних зустрічах». Тоді Алла Борисівна Пугачова поставила жорстку умову, що всі артисти співають під «плюс», оскільки це була телевізійна зйомка.

- До речі, які враження після «Різдвяних зустрічей»? 

- Це було цікаво, як новий досвід. Але знаєте, що мене засмутило? Я нікому цього не казала, але вам скажу. Було втрачено контакт. Так, зібрали всіх улюблених і кращих артистів, але не було спілкування. Одні декорації і жодного контакту з публікою. Енергетика артистів втрачалося між декораціями. Не знаю, звідки я така взялася з цими революційними ідеями, але мені хочеться змінити систему, що склалася в нашому шоу-бізнесі. Я бачу, що у нас вкладають неймовірні гроші в декорації, костюми, але забувають про музику. 

- І який усе має мати вигляд, на вашу думку?

- Ввімкніть будь-яке європейське шоу і побачите. Наприклад, робить свій творчий вечір якийсь композитор-аранжувальник. Збирає приголомшливий оркестр, кращих музикантів. Певна річ, він створює якісь декорації, але вони мінімалістичні й акцент на музиці. У нас же, на жаль, усе навпаки. І мені здається, якщо зробити ті ж «Різдвяні зустрічі» з хорошим бендом і мінімумом декорацій, це було б значно цікавіше.

- Як склалися ваші стосунки з Аллою Пугачової після Юрмали?

- Ну як вони склалися? Під час самого конкурсу ми недовго спілкувалися. Мені, певна річ, було дуже приємно, що Алла Борисівна оголосила мене тоді дуже голосно. Вона сказала: «Ну де ж цей голос?!». Але після конкурсу ми не підтримуємо спілкування.

- Чи побачимо ми Джамалу на іншому конкурсі «Євробаченні»?

- Коли я приїхала з «Нової хвилі», то всі журналісти теж запитували мене про «Євробачення». І на ці запитання я відповідала, що мені немає сенсу перебігати з конкурсу в конкурс. Зараз для мене важливо розвиватися в музичному плані, писати нові пісні, а не зациклюватися на одній. До того ж «Євробачення» – це конкурс не вокальний. Це конкурс пісні, конкурс шоу, політики — всього чого завгодно, але не вокалу. Втім, я не відкидаю, що мені захочеться взяти участь. А може, я завтра запишу якусь пісню і скажу: «Її повинна почути Європа!». Але, знову ж таки, це дуже складна та кропітка робота, до неї треба бути готовим.

- Що для вас є вершиною кар'єри?

- Якщо я колись скажу, що досягла вершини, пообіцяйте, що не будете зі мною розмовляти (сміється). Якщо серйозно, я боюся цього страшенно. Я знаю таких старих сивих музикантів, які навіть зараз слухають Джастіна Тімберлейка і думають, як же він це робить. Хоча ці музиканти переслухали стільки джазу, що Джастіну й не снилося. Я кажу це до того, що постійно є якийсь інтерес, якесь прагнення розвиватися. А не так, що записав одну пісню або альбом і потім живеш на відсотки з продажів. Це нудно.

- А про що ви мрієте?

- Мрію про багатолюдні зали, про виступ у найкращих концертних залах світу. Також мрію про хороший оркестр. Я бачу себе в якійсь неймовірно гарній сукні на сцені з приголомшливими декораціями та великим симфонічним оркестром. От про це я мрію.

Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!


Коментарі

символів 999

Новини партнерів

Loading...