13 травня Влад Дарвін вирушив у перший у своїй кар'єрі концертний тур Україною. Для молодого співака та композитора це справжній дебют, і ми вирішили дізнатися, як він готувався.
- Владе, для багатьох артистів тур — це справжнє випробування на міцність. Ви до цього готові?
- Безперечно, будь-який тур – це стрес для організму: автобус-саундчек-концерт-фастфуд, потім знову автобус-саундчек-концерт-фастфуд… Але в цій метушні є своя романтика: живі зустрічі зі справжніми шанувальниками, яких зазвичай бачиш лише в інтернеті. Вони окрилюють, вселяють віру, змушують рухатися далі з ще більшим ентузіазмом і віддачею.
- Чи давала Наталя Могилевська якісь поради перед туром?
- Її головна порада – це вона сама, її працьовитість, її любов до глядача, її життєвий драйв і величезна енергія, яка приголомшує будь-який зал. Колись я мав можливість поїздити з нею у турі по кільком містам. Було страшенно цікаво спостерігати за тим, як вона готується до концерту, як перед виходом на сцену спілкується зі звукорежисером, із шоу-балетом, музикантами, як «перекроює» програму під кожне місто.
- А чи часто ви радитеся з Могилевською з якихось питань?
- У неї і так цілий офіс артистів, з якими треба регулярно проводити навчально-виховні бесіди з метою профілактики. Тому я вирішив не обтяжувати Наташу запитаннями, а пробувати самостійно опановувати ремесло продюсування.
- Що, на ваш погляд, найскладніше для артиста в турі?
- Хоч як би це банально звучало, але найскладніше – фінансова сторона питання. Решту можна легко подолати силою наміру, адже ми – молоді та пристосовуємося до будь-яких життєвих умов. За місяць до «Фабрики» я поїхав на військові навчання в артилерійський полк. Жив, як і всі солдати, у казармі, їв перлову кашу, приймав холодний душ, і той раз на три дні. Усі були на рівні. Тепер я навіть нудьгую за тими часами – було весело, і все сприймалося з гумором. Можна провести певну аналогію з туром. Якщо ланцюг міст довгий, можна забути про поняття «комфорт». У рамках туру «Музика стихії» ми поки що побували в Харкові та Дніпропетровську. На черзі – Біла Церква.
- До речі, я знаю, що перед початком туру ви були в Європі. Які міста подивилися? Що вразило, справило враження, розчарувало?
- Був у Будапешті та Відні. Мені здалося, що ці два міста – подружня пара. Вони дуже одне на одного схожі, але із застереженням, що Будапешт – мудрий чоловік із сивими скронями, а Відень – кокетлива панянка в рожевій сукні. У нас, звісно, зовсім інше життя. Не можу сказати, краще чи гірше. Просто інше!
- Які головні три речі треба неодмінно взяти з собою в тур?
- Я завжди воджу з собою фотоапарат, блокнот і диктофон.
- Які цікаві пункти є у вашому побутовому райдері?
- В організаторів концертів ми вимагаємо фреш гуарани (сміється). Утім, підійде й лимонад «Дюшес» місцевого розливу. Ми дуже демократичні в цьому питанні.
- Чого, на ваш погляд, не можна робити артисту в турі?
- Артисту не можна розслаблюватися. А моральні та загальнолюдські постулати універсальні скрізь і завжди.
- Як ви розслаблюєтеся після концертів? Чи прийнятний алкоголь?
- Ніяк. Падаю на ліжко та засинаю. Алкоголь – це табу для мене під час туру. Музиканти мої, щоправда, приклад із мене поки що не квапляться брати. У них after-party триває до ранку, а потім усі дружно шукаємо аптеку.
- Не боїтеся, що після концертів вам не дадуть виспатися фанатки, які чергуватимуть біля готелю?
- Слава Богу, мої слухачі дуже інтелігентні, виховані та стримані. Яке чергування біля готелю?!
- Чи можуть виникати під час туру якісь романтичні історії? І чи виникали подібні у вас?
- Після концерту в Харкові мене запросили мої ж глядачі прогулятися нічним містом. Із нами пішла гуляти й Кіра Шайтанова (колега по «Фабриці зірок 2»). Небо було всипане зірками, зелень парків і скверів переливалася під світлом вітрин, шум вітру, мрійливі усмішки людей. Було класно.
Підписуйся на наш Facebook і будь в курсі всіх найцікавіших та актуальних новин!
Коментарі