Олександр Іванов: Бив жінок, але вони цього заслуговували

Тепер Іванов шкодує про свою поведінку, але продовжує вплутуватися в бійки та з'ясовувати стосунки за допомогою кулаків.

Розмовляючи з музикантом в арт-готелі «Баккара», ми з'ясували, що зарядити в табло – це нормально.

- Олександре, кілька років тому ви стали обличчям модельного агентства, чи любите стежити за собою?

- Модельне агентство було давно, я закінчив із цими експериментами, часу на все це бракує. На той час це було динамічно і свіжо, а зараз мені років багатенько, час б і молоді дорогою поступитися.

- Як ставитеся до хлопчиків-моделям?

- Нормально, займаються своєю справою, як і в будь-якій іншій професії. Є не лише хлопчики, а й чоловіка-моделі, до них я теж відмінно ставлюся, нічого соромного в цьому немає.

- Яке місце у вашому житті посідають жінки?

- Жінка – це основа всіх моїх творів, але однолюбом я себе не можу назвати.

- На жінку піднімали руку?

- Якби я сказав, що цього не було, я збрехав би. Але це було давно і я про це шкодую. Знову ж таки, це була слабість із моєї сторони, але вони цього заслуговували. От із чоловіком я можу побитися через що завгодно, і через жінок зокрема. Стрілятися, як у давнину, зараз немає необхідності. Можна просто зарядити людині в табло, але не обов'язково вбивати людину.

- Як часто ви вплутуєтеся в бійки?

- Бився я не лише в дитинстві, а й зараз. Традиційна російська забава - кулачні бої. Останній раз бився зовсім недавно, довелося з'ясувати стосунки, бо хтось помилявся.

- Були випадки, коли до вас підбігали ваші фанатки та кричали, що у них від вас дитина?

- У молодості були смішні історії. Але загалом я людина відповідальна, і розумію, від кого у мене мої діти. Коли на мої концерти приходять п'яні, я дивлюся на це простіше, є адже охорона, зрештою в таких випадках я можу сказати щось різке, у мене вистачить внутрішньої кінетичної енергії, щоб людина взяла себе в руки.

- А в дружбу вірите?

- Та ні, зараз усі у своїх норах, скоріше приятельські стосунки є. Будучи сам протягом тривалого часу, маєш можливість зустрічатися з тими, хто тобі справді приємний. Можна одержати енергетичний обмін, це завжди плюс.

- Більше любите відпочивати сам чи з жінкою?

- Я люблю подумати на самоті, відновитися. У Таїланді є такий острів Пхукет, протягом 16 років я із друзями їду туди на місяць. Улітку я зазвичай вирушаю в круїзи, за одну таку поїздку можна відвідати близько десяти країн.

- Є місце в Києві, яке ви відвідуєте під час кожного свого візиту до столиці?

- Так, завжди ходжу в Лавру, я віруючий, хрестик під сорочкою ношу. Там така енергетика, виходиш звідти чимось зарядженим. Це в мене з дитинства - батьки й бабуся хрестили мене в ранньому віці, а хрест у мене на шиї висить із того моменту, як його повісив священик. Він оберігає мене від лукавого та непередбачених ситуацій. Були моменти в моєму житті, коли віра рятувала. І танки стріляли, і багато чого було, живий – і це добре.

- Олександре, любите екстремальне життя?

- Так, я хлопець зухвалий, пам'ятаю, на зйомках мені доводилося і на слизьких поверхнях працювати. До парашутів і ще чогось небезпечного не доходило, але я не дав би каскадеру зіграти за мене роль. Хоча здебільшого мої кліпи філософські. Але якби надійшла пропозиція про екстремальні зйомки, я охоче погодився б, люблю себе випробовувати на «можу – не можу» або «боюся - не боюся». Не можу жити без адреналіну.

- Після чого виділяється адреналін?

- Я люблю поринати в різні стани й одержувати яскраві емоції. Наприклад, машину я не воджу, але в автошоу взяв би участь як штурман або ідеолог.

- Ви займаєтеся спортом?

- Останнім часом мені подобається біатлон - і жіночий, і чоловічий, там дуже багато талантів. Вид спорту дуже атлетичний, треба і бігти, і стріляти видовищно. Після олімпіади на багато видів спорту підсаджуєшся. Але наша держава не повертається обличчям ні до спортсменів, ні до талановитих людей. Відповідно, талановиті люди відповідають їй тим же.

- Олександре, любите розслабити з допомогою алкоголю?

- Я не сказав би, що це розслаблення, це стимулятор – перед концертом завжди п'ю п'ятдесят грамів хорошого французького коньяку. На мене це діє тільки позитивно.

- Найкращі пісні пишуться у стані алкогольного сп'яніння?

- Ну, в такому стані у людини переважають ілюзії, це не дуже добре. Немає стану відповідальності та тверезості, комусь це допомагає, а я свої кращі твори писав на тверезу голову.

- Вас хоч колись обвинувачували у плагіаті?

- Усі завжди всіх порівнюють і кажуть, що хтось на когось схожий. Коли мене питають, на кого я схожий, відповідаю, що на Вупі Голдберг, тільки в неї солярій кращий, ніж у мене, а так – майже одне обличчя.

- Як ви ставитеся до матюків?

- У православних людей є таке повір'я: коли людна лається матюками, вона ангелів від себе відганяє. У цьому питанні я категоричний, адже на концертах і діти бувають, який же це приклад?! Серед сучасної молоді це поширене, в американців перейняте, чи що? Це сприймається як виклик, панк, чи що, якийсь. Мені здається, Росія й Україна – країни зі своєю історією й традиціями. У запалі можна щось сказати, але декларувати це…

- Ви чогось боїтеся в житті?

- Як і всі нормальні думаючі люди, я боюся за своїх рідних, за себе менше.

Попри скандальний характер співака, пісні Іванова дуже популярні та відомі.