Ігор Крутой та Рінат Ахметов розповіли про свою дружбу

Перебуваючи в Дніпропетровській області, Ігор Якович Крутой і Рінат Леонідович Ахметов поділилися з дітьми-сиротами та журналістами своїми секретами.

Рінат Ахметов, Ігор Крутой — © Володимир Шевчук, tochka.net

Коли діти запитали в Ігоря Крутого, що саме його надихає на написання пісень, він сказав, що любить море.

- Я люблю море, а от Рінат Леонідович каже мені: "Я сиджу і те саме роблю, але нічого", - відповідав Ігор Крутой.

- Ігор думає, що він на море дивиться й щось гарне у його голові з'являється, а я люблю, коли він страждає. Коли він страждав, коли він переживав, він написав найкращу музику на сьогодні, її всі співають, всі слухають і всі люблять. Тому я хочу, щоб він страждав, а він не хоче, щоб він страждав. Для того, щоб усім було добре, йому треба трішки переживати, - говорить Рінат Ахметов.

Також Рінат Ахметов розповів про те, що Ігор Крутой раніше носив тапочки київського "Динамо".

- Гімн "Шахтарю" він написав, а мені по секрету його дружина Оля розповіла, що десь вона побачила тапочки київського "Динамо". Я зрозумів, що дефіцит тапочок, і надіслав йому одразу три пари, - усміхається Рінат Ахметов.

Крім того, Рінат Ахметов розповів і про своїх собак. Їх у нього, за його словами, аж вісім.

- Є і маленькі, і великі кавказькі вівчарки, але вони небезпечні. Усього їх вісім, - поділився Рінат Леонідович із вихованцями дитячого будинку в Дніпропетровську.

Згадав Рінат Ахметов і про своїх підопічних - футбольну команду "Шахтар".

- Тільки я сказав, що наша мета - виграти Лігу чемпіонів, як ми звідти вилетіли. У 2002 році ми вперше виграли Чемпіонат, і я тоді сказав, що наше завдання - виграти кубок УЄФА. Тільки я сказав - ми одразу вилетіли та програли 5:1 Австрії. Але сім років минуло - і 20 травня 2009 року ми виграли кубок УЄФА, під час цієї гри я втратив 3 кг. Кожен матч - стільки страждань.

Не обійшлося і без спогадів про дитинство.

- У дитинстві я мріяв стати футболістом, у моєї матері був великий гаманець, а грошей у ньому ніколи не було. І я весь час казав їй, що коли виросту - стану гравцем. У школі ми грали у футбол, але футболістом я не став, і такий футболіст, як я, моїй команді не потрібен. Я служу футболу на іншій посаді.