Віра Брежнєва: Колись я працювала нянькою і сиділа з дитиною за гроші

- Віра, не так давно в пресі з'явилися фотографії вашої юності, де ви зовсім на себе не схожі...

- Так, до 21 років я взагалі носила окуляри. А в школі мене дражнили, обзивали очкариком. Спочатку я ображалася, але потім зрозуміла, що близька людина такого не скаже. А якщо якісь придурки з двору - то нехай собі. Хоча взагалі хлопці в школі мене боялися.

- Ви билися з ними?

- Ні, хлопців не чіпала, а от з однокласницями - бувало. І в більшості випадків я перемагала! Була навіть така бійка, коли на мене одну двоє дівчат накинулося. І я розуміла, що вони сильніші, але билася до останнього. У мене був метод - одну замочиш, а від другої тікаєш, бо сил немає.

- Ви часто буває в рідному місті - Дніпродзержинську?

- Останній раз була там на 75-річчі бабусі, кілька років тому. Ностальгія мене не мучить. Так, я люблю це місто, адже я там виросла. Але щоб туди повернутися - такого бажання, звісно, у мене немає. Навпаки - хотіла б пошвидше забрати звідти своїх рідних і близьких.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Віра Брежнєва: Я не чекатиму від чоловіка грошей, краще зароблю сама

- Ви мабуть стикалися з заздрістю на свою адресу - ви з небагатої сім'ї, але досягли такого успіху. Як реагуєте на відверту заздрість на свою адресу?

- На жаль, бувало, що й близькі люди заздрили. Я намагалася це в себе не пропускати. Заздрість - це бажання опинитися на місці іншої людини, а я не хочу опинитися ні на чиєму місці. Відповідно, я можу говорити про те, що в мені заздрості немає. А якщо якась людина хоче опинитися на моєму місці, то вона просто не знає, скільки у мене своїх проблем - крім тієї картинки, яку всі бачать, але не знають про підводні камені.

- Це зараз у вас високі гонорари, а пам'ятаєте свою першу роботу?

- Мені не соромно про це говорити, але в Дніпродзержинську я працювала нянькою і сиділа з дитиною. Це були одні з перших самостійно зароблених грошей. Після цієї родини я ще в кількох сім'ях працювала нянею. Я працювала десь до 18 років, а в 19 уже народила доньку. І в 20 років знову пішла працювати. Часу в моєму житті без роботи було дуже мало. Мені без роботи дуже погано. Мені потрібно трудитися, відчувати, що я щось роблю, хороше, добре. Якщо я буду просто жити і нічого не робити, то буду вважати себе дармоїдкою.